Вперше обидві посади одноразово посів французький маркіз Іван Іванович де Траверсе. У травні 1802 року його було призначено Головним командиром Чорноморського флоту і портів [31], а в 1805 році він зайняв посаду Миколаївського і Севастопольського військового губернатора. Особа І. І. де Траверсе викликає багато суперечливих думок. Одні автори, в тому числі Б.Н.Зубов, звинувачують його, що "в Миколаєві ... він займався, головним чином, улаштуванням своєї кар'єри", "при ньому погіршали флотські і адміралтейські справи", але "своїм вірнопідданським відношенням він заслужив увагу царя" [32]. Г.Ге, напроти, підкреслює, що "становище Миколаєва сильно змінилося на краще в 1802 році, коли Головним командиром Чорноморського флоту був призначений маркіз де Траверсе", "на перший раз доля Миколаєва виявилася надзвичайно щасливою" [33]. Ге вказує, що саме де Траверсе припинив розкрадання приміських земель в Миколаєві і Севастополі; виклопотав повеління, в силу якого належало відібрати назад всі ті землі, на яких власники не виконали умови відводу їм цих земель; підняв питання про право міст Миколаєва і Севастополя на приміські землі і домігся виділення "двох чотириверстних пропорцій землі" цим містам; в Миколаєві "для звільнення громадян від Херсонського Магістрату заснував свій Миколаївський"; завів складання статистики міст Миколаєва і Севастополя; при ньому вперше були затверджені штати поліції; упорядковано бюджет і подарована Миколаєву "чотирирічна відкупна сума" - 240000 крб., проценти з якої щорічно повинні були складати 14400 крб. На ці гроші де Траверсе сподівався збудувати казарми, пристань, школи і т.п. Григорій Ге приписує де Траверсе навіть саму ідею утворення Миколаївської губернії: "При ньому і була організована Миколаївська губернія заради припинення залежності Миколаєва від сторонньої адміністративної влади. Але незабаром виявилась несумісність посади Командира флоту з обов' язками начальника губернії. Маркіз де Траверсе почав шукати вихід із свого незручного становища. І 20 березня 1805 року управління губернією було переведено в Херсон, а Миколаїв - оголошено окремим губернаторством ..." [34] , але ця точка зору, як бачимо, помилкова.

Нарікання Б.Н.Зубова в бік особи де Траверсе теж несправедливі. Завдяки активній адміністративній діяльності І.І. де Траверсе у Миколаєві в 1803 році було засновано депо карт, з бібліотекою і кабінетом рідкостей, до депо приєднана друкарня з літографією; заснована майстерня морехідних інструментів, для якої побудовано новий будинок. В цьому ж році вперше при будівництві корабля "Правий" використано мідну обшивку і мідне кріплення підводної частини. В 1804 році у Миколаєві відкрито Училище флотських юнг з особливим артилерійським відділенням. Курс наук в Штурманському училищі збільшено викладанням алгебри, геометрії, історії, фізики, французької та італійської мов. Де Траверсе домагався відновлення роботи Чорноморського кадетського корпусу для дітей флотських офіцерів і дворян південного краю.

В 1803 році де Траверсе запропонував новий план забудови міста Севастополя. В 1805 році він клопотав про укріплення Севастополя з суші, в 1809 році представив проект "про підняття Севастополя на ступінь першокласної фортеці", для чого запропонував обнести все місто кам'яними стінами з бастіонами і ровами [35].

Француз де Траверсе віддав багато років своєї плідної праці Чорноморському флоту, перебуваючи на посадах Головного командира, а потім і Морського Міністра. Його діяльність в Росії ще чекає свого дослідника.

Також цікаво розглянути, яким чином вирішувалося питання про територію та населення військового губернаторства.

Власне кордонів губернаторство не мало. Як говорилося вище, населені пункти військового губернаторства були розташовані в різних губерніях. Ставлячи питання про територію Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства, ми не можемо обчислити його загальну площу, а маємо розглянути площі територій, які займали окремі населені пункти.

Території міст та селищ губернаторства неодноразово розмежовувалися з Херсонською та Таврійською губерніями. Неодноразово з' ясовували свої права на землю різні відомства, за велику чи малу ділянку землі судилися приватні власники. Так, тільки у Миколаєві на час заснування губернаторства земля належала власне місту, Адміралтейському відомству та приватним власникам.

У поземельних відносинах міст і Морського відомства згода інтересів виникла з самого початку губернаторства і пояснювалася тим, що у них не було на цьому грунті ніякого протиріччя інтересів майже до 80-х років ХІХ ст., тому розглядаючи далі земельне питання, ми будемо мати на увазі і ті ділянки, які фактично належали Морському відомству.

Г.Ге пише, що "по землеволодінню Миколаїв не був щасливий" [36]. Те ж саме можна сказати про Севастополь і адміралтейські поселення.

При заснуванні міста Миколаєва йому фактично належала значна кількість землі. В 1793 році, при адміралі М.С.Мордвинові, було складено план, згідно з яким Миколаєву з хуторами належало 30000 десятин землі [37], не враховуючи зайнятої під будівлі міста.

Внаслідок домагань Миколаївського військового губернатора І.І. де Траверсе та згідно з Височайшим Указом Правительствуючого Сенату від 13 березня 1808 року Миколаєву в 1810 році були відмежовані "дві чотириверстні пропорції землі", які повинні були скласти 20400 десятин, так як площа самого міста в цей час складала "1500 саж.