УДК 94-051 (477)«19»Медовкіна Л.Ю.

К.В. ХАРЛАМПОВИЧ ТА ЙОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОРОСІЙСЬКОГО ВПЛИВУ НА ВЕЛИКОРУСЬКЕ ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ

У статті проаналізовано працю К.В. Харламповича «Малоросійський вплив на великоросійське церковне життя». Зазначено, що значний фактичний матеріал, зібраний істориком з історії питань, які він розглядав, маса довідникової інформації, критичний аналіз праць його попередників та колег, ґрунтовні власні висновки К.В. Харламповича зробили цю працю не лише основним науковим здобутком вченого, але й важливою віхою у розвитку тогочасної історіографії, обумовили її високу оцінку як сучасниками, так і нащадками.

Ключові слова: Харлампович, малоросійський вплив, Росія, церковне життя, історіографія.

В статье проанализировано работу К.В. Харламповича «Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь». Указано, что значительный фактический материал, собранный историком по истории вопросов, которые он рассматривал, масса справочной информации, критический анализ работ его предшественников и коллег, основательные собственные выводы К.В. Харламповича сделали эту работу не только основным научным достижением ученого, но и важной вехой в развитии тогдашней историографии, обусловили ее высокую оценку как современниками, так и потомками.

Ключевые слова: Харлампович, малороссийское влияние, Россия, церковная жизнь, историография.

In the article, the author has analyzed K.V. Kharlampovich's paper «Ruthenia's Influence on Great Russia Church Life». Substantial factual material from the researches of the historian, mass of referral information, critical analysis of the papers of his predecessors and colleagues, Kharlampovich's own conclusions made the paper not only a major scientific achievement of the scientist but also an important milestone in the development of contemporary historiography, led to its appreciation by contemporaries and descendants.

Key words: Kharlampovich, Ruthenia's Influence, Russia, Church Life, historiography.Аналізуючи сучасні тематичні уподобання українських та російських істориків, не можна не помітити відродження наукового інтересу до теми взаємних культурних впливів великоруської та малоруської / української (або великоруської та західноруської / української / білоруської) культур. Незважаючи на те, що позиції вчених розходяться, і кожен з них воліє говорити чи то про вплив малоруської культури на великоруську, чи про взаємовплив обох культур, чи про конфлікт між цими принципово різними типами культур, усі вони сходяться в одному. Першим, хто ґрунтовно підійшов до дослідження цієї тематики, був Костянтин Васильович Харлампович.

Для історика питання, яке він брався досліджувати, стояло однозначно: «Питання про культурний вплив малоросів на великоросійське суспільство у ХУІІ-ХУІІІ ст. не підлягає сумніву» [1]. Однак цей вплив був як позитивним, так і негативним. К.В. Харлампович зазначав, що присутність малоросів у ті часи можна було помітити всюди, бо вони займали найбільш вигідні посади: від ієрархів до управління консисторій, від вихователів царської родини до настоятелів монастирів, ректорів, префектів та учителів, кабінетних та типографських учених, дяків та секретарів. Їм вдалося реформувати богословське учення, виправити священні та богослужбові книги, налагодити друкарську справу, організувати церковну адміністрацію, внести зміни до форми та змісту тогочасної церковної проповіді, до храмового та домашнього співу, до зміни зовнішності архієрейських будинків та образу їхнього життя; в розвиток транспорту, одягу, шкіл, складу бібліотек, правопису, усної мови, ігор та видовищ росіян. До цього історик також додавав діяльність малоросів як приходських, двірських, військових та закордонних священників, місіонерів, учителів, екзаменаторів, перекладачів, іконописців та граверів [2].

Щодо негативного впливу малоросів на життя московської Русі К.В. Харлампович відзначав, що цей процес відноситься до початку XVII ст., коли «черкасы» отримали погану репутацію через свою участь у московській смуті 1620-х років. Наслідком цього стала вимога перехрещувати усіх малоросів, які на той час переходили на постійне проживання зі своїх міст до Московської держави, аби уникнути розповсюдження через їхнє посередництво польсько-латинського впливу. З часом цей негативний вплив почали вбачати у розповсюдженні «латинской учености». Пізніше, і майже до сучасних К.В. Харламповичу часів, негативний вплив вбачали навіть у тій просвітницькій діяльності середини XVII ст., яка становила їхню славу та поклала початок новій, петровській епосі в історії руського народу [3].

Саме наявність таких необгрунтованих чи малопереконливих звинувачень на адресу малоросів, а також малодослідженість малоросійського церковного впливу на ситуацію у північно - східній Русі, спонукала історика до того, аби розпочати докладне вивчення цієї теми. Тим більше, що він частково вже був підготовлений до неї внаслідок розробки цілої низки окремих сюжетів, які були пов'язані з історією шкільництва на західноруських землях (сучасних теренах України, Білорусі, Литви) та її впливом на розвиток шкільної справи в московській Русі, з біографіями та наслідками діяльності окремих постатей духовного сану тощо. В результаті копіткої багаторічної праці в 1914 р. у Казані вийшов перший том задуманого ученим капітального твору про вплив малоросів на духовне життя Великоросії під назвою «Малоросійський вплив на великоросійське церковне життя».

За задумом К.В. Харламповича зібраний матеріал мав би бути розподіленим на три томи. Основними питаннями, на які намагався дати відповідь дослідник, були такі: 1) що дали малороси великоросам у церковно-адміністративному, місіонерському, догматичному, науковому, педагогічному та богослужбовому сенсі?; 2) як вони сприяли загальному релігійному, моральному та розумовому впливу на великоросів?; 3) що зробили для розвитку окремих галузей богословської науки, для церковного мистецтва та побуту?; 4) у якому сенсі були «благом или злом» для Великоросії усі ті сторони церковної