УДК 94 (477)Кучеренко Г.В.ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ ПРАЦЮЮЧОЇ МОЛОДІ

ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ВІД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1943-1945 РР.)

Стаття присвячена аналізу різнобічних аспектів відновлення функціонування системи народної освіти на території, звільненій від окупації. В цей час мережі закладів освіти практично не існувало. Більшість шкільних приміщень були зруйновані в ході бойових дій або перебували в запущеному і аварійному стані. Багато дітей і підлітків внаслідок війни і необхідності працювати залишилася поза школою, а частина не могла продовжувати навчання у загальноосвітніх школах за віковим цензом. На виправлення становища було спрямоване рішення уряду про організацію вечірніх шкіл у міській та сільській місцевості. Спеціально розглядаються питання відновлення матеріальної бази та організації навчання працюючої молоді та підлітків.

Ключові слова: система народної освіти, нацистська окупація, загальноосвітня школа, віковий ценз, вечірня школа, матеріальна база, працююча молодь.

Статья посвящена анализу различных аспектов восстановления функционирования системы народного образования на территории, освобожденной от оккупации. В это время сети учреждений образования не существовало. Большинство школьных помещений было разрушено в ходе боевых действий или находилось в запущенном и аварийном состоянии. Много детей и подростков вследствие войны и необходимости работать оставались вне школы, а часть не могла продолжать обучение в общеобразовательных школах по причине возрастного ценза. На исправление положения было направлено решение правительства об организации вечерних школ в городской и сельской местности. Специально рассматриваются вопросы восстановления материальной базы и организации обучения работающей молодежи и подростков.

Ключевые слова: система народного образования, нацистская оккупация, общеобразовательная школа, возрастной ценз, вечерняя школа, материальная база, работающая молодежь.

Article is devoted to the analysis of various aspects of restoration of functioning of system of national education in the territory exempted from occupation. At this time a network of establishments of education did not exist. The majority of schoolrooms has been destroyed during operations or was in the started and emergency condition. It is a lot of children and teenagers owing to war and necessities to work remained outside of school, and the part could not continue training in comprehensive schools owing to the age qualification. On correction of position the decision of the government on the organization of evening schools in city and countryside has been directed. Questions of restoration of a material resources and the organization of training of working youth and teenagers are specially examined.

Key words: system of national education, nazi occupation, a comprehensive school, the age qualification, evening school, a material resources, working youth.Тема розвитку освіти на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни актуальна і викликає великий інтерес серед вітчизняних істориків. Цьому питанню присвячені праці К.Ф. Присяж- нюка, С. Бухала, І.Д. Золотоверхого, Л.М. Цимбал, О.В. Замлинської [1] та ін. Однак окремі питання зазначеної теми вивчені ще недостатньо, зокрема вимагає подальшого дослідження проблема працюючої молоді, особливо в останні роки війни на визволеній території України, що й обумовило вибір автора.

Величезні людські втрати і матеріальні збитки, яких зазнала Україна під час війни та нацистської окупації, сповна торкнулися і сфери освіти. За даними Надзвичайної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників в Україні під час окупації було зруйновано 8104 і напівзруйновано 10 502 шкільні будинки, усі навчальні кабінети, лабораторії і устаткування. Збитки в галузі народної освіти в республіці склали понад 5 млрд крб. [2].

На окупованих територіях замість закритих середніх та початкових шкіл було відкрито невелику кількість «народних» шкіл з чотирирічним навчанням для дітей молодшого шкільного віку (8-13 років). Однак, такі школи були відкриті лише у великих населених пунктах і тому не забезпечували повного охоплення навчанням дітей зазначеного віку [3].

Так, до війни на шахті імені Калініна Сталінської (нині - Донецької) області існувало 6 шкіл, у тому числі 2 середніх, а в період окупації працювала всього лише одна школа. В Харкові до війни працювало 135 шкіл, з них 97 середніх, у період же окупації в місті працювало тільки 24 «народні» школи, в яких навчалося усього 11 тис. учнів, проти 103,4 тис. учнів у 1940 р. В Києві до німецької окупації працювало 149 шкіл, у тому числі 144 неповні середні і середні школи з кількістю учнів у них 96,6 тис., а під час окупації було відкрито лише 40 «народних» шкіл, в яких навчалося 6,5 тис. учнів [4].

У Луцьку було відкрито лише 4 «народні» початкові школи, де навчалось близько 350 дітей, в той час, як у 1940-1941 навчальному році було 16 неповних середніх і середніх шкіл, в яких навчалося майже 9 тис. учнів [5].

Відкриті окупантами школи давали лише мінімум знань, потрібних для населення, яке розглядалося ними як робоча сила для виконання малокваліфікованих трудомістких робіт. Школи працювали без підручників, зошитів, олівців, ручок, пер та іншого шкільного приладдя, яке зовсім не завозилось до шкіл. Ніякої матеріальної допомоги школам не надавалось. Через відсутність палива вони працювали лише впродовж 3-4 осінніх і весняних місяців.

Окупаційна влада встановлювала в них свої порядки, запроваджувала платне навчання. Тому діти не бажали ходити до цих шкіл і бойкотували їх [6]. За невідвідування шкіл встановлювалися