Статистика. У 20-х роках держава всіляко заохочувала збирання статистичних відомостей, що не оминуло і релігійне життя. Адмінвідділ НКВС вказував, що збирання статистичних відомостей про релігійний рух є досить важливою справою [8]. Тому додатком до усіх звітів повинна бути статистична відомість по обліку релігійних течій. Як правило, такі відомості мали характер щоквартальних, піврічних та річних. Таким чином, статистика державних органів влади є досить вагомим інструментом у вивченні процесів, що відбувалися в житті православної церкви Півдня України 20-х років.

Документи церковного походження. У зв'язку з тим, що церковні фонди у південних архівах не збереглися, то єдиними збірками, де їх можна зустріти, стали адміністративні органи. Здебільшого це листування керівних органів церкви до адмінорганів, протоколи зібрань, з'їздів та нарад духовенства і мирян усіх православних течій, діловодна документація всередині церковного апарату. Даний прошарок документів дає уявлення про процеси, що відбувалися всередині церковної організації, міжконфесійні чвари та шляхи їх розв'язання, питання, які вирішувалися духовенством та віруючими на загальних зібраннях: місіонерська діяльність, взаємовідносини з іншими конфесіями, фінансовий стан тощо. Ці документи відіграють особливо важливу роль, бо не мають відбитка суб'єктивності через призму працівників адмінвідділів.

Для вивчення історії УАПЦ та її відносин з іншими православними конфесіями неабияке значення має фонд Української Автокефальної Православної Церкви, що зберігається у ЦДАВО України (ф. 3984). Це найзначніший за кількістю архівних справ внутрішньоцерковного походження фонд.

Тут знаходимо документи, які стосуються становлення автокефальної церкви на Півдні України: листи священиків, інтелігенції, міщанства, селян із проханням прийняти їх до канонічного спілкування з ВПЦР, про призначення їх уповноваженими останньої, доручення ВПЦР щодо благовісницької діяльності, листування благовісників щодо настроїв населення і про результати місіонерської діяльності, про взаємини із іншими православними конфесіями тощо. Тут же знаходимо і статистику парафій УАПЦ, церковно-адміністративний поділ, листування округових і губернських церковних Рад з ВПЦР про становище в округових і крайових церквах, про призначення єпископів.

Листування вищих духовних осіб дає змогу з'ясувати обставини не лише церковного життя, але й взаємини між духовенством. Яскравими прикладами у цьому відношенні є: справа про конфлікт в Миколаївському Кафедральному соборі УАПЦ [9], сварки між священиками та єпископатом в Одесі [10] тощо. Іншим видом документів є протоколи засідань ВПЦР, округових та губернських церковних рад, що висвітлюють загальні обставини життя Церкви та її адміністративних підрозділів в південному регіоні, основні тенденції в розвитку її ідеології, позиції окремих її керівників. Там же знаходимо дані про фінансове становище Церкви, про її видатки, видавничу діяльність.

Важливе місце займають судоео-смдчі документи. У документах судових органів відображені як події стосовно окремих осіб, так і цілих угруповань та церковних організацій. Разом з іншими органами судові органи захищали цілеспрямовану політику партії та уряду щодо церкви.

Різноманітні документи і матеріали, що входять до цього виду джерел, можна поділити на три підгрупи:

Слідчі матеріали (протоколи обшуку та огляду, протоколи слідства, допити звинувачених та свідків, донесення агентів, листування слідчих органів, речові докази тощо).

Судові документи (протоколи судових засідань, допитні листи по справі, вироки судів тощо).

Матеріали прокурорського нагляду (запити, донесення та інші документи прокурорів) [11].

Судово-слідчі справи щодо духовенства та мирян ми знаходимо у фондах губернських революційних трибуналів, губернських та окружних судів, окружних відділів прокуратури тощо [12]. Доповнює фонди обласних архівів фонд Наркомату юстиції (ф. 8) ЦДАВО України. По- засудові справи реабілітованих на сьогодні зберігаються в окремих фондах обласних архівів [13] та частково (особливо це стосується осіб, що не підпали під статтю про реабілітацію) в архівних фондах обласних управлінь СБУ. Ці документи дають уявлення про обсяги та методи репресивної політики держави щодо нелояльних православних конфесій на Півдні України, подають досить цінні біографічні відомості активних діячів православної церкви тощо.

Оскільки за радянських часів на органи ВНК-ОДПУ-КДБ покладався не лише політичний розшук, а й стеження за настроями людей, інтерес представляють інформаційні та агентурні матеріали цих органів про настрої серед віруючих та духовенства. У 1921 р. у структурі ВНК було створено систему державної інформації. Розкол у православ'ї та становище церкви і духовенства були обов'язковою складовою політи- ко-економічних оглядів, що складалися органами ДПУ для партійних органів та щомісячних особистих листів від секретарів губкомів та окружкомів до ЦК КП(б)У та ЦК РКП(б) про становище на місцях, що базувалися на політз- веденнях від ДІЇ У. Даний вид документів дає змогу простежити, як політика по розколу та підтримці лояльних угруповань реалізувалася на місцях. Там знаходимо також дані про становище різних конфесій на терені окремих округів і губерній загалом, характеристику окремих діячів церкви, статистику релігійних громад і служителів культу, звіти про витрати на підкуп духовенства та єпископату, про способи проникнення агентів ДГТУ в церковне середовище та наслідки їх руйнівної діяльності [14].

Особливо цінним в даному відношенні є фонд Одеського губкому (ф. П-3 ДАОО), який досить добре зберігся і є майже єдиним джерелом про події церковного життя на терені Херсонщини та Первомайщини, оскільки фонд партійного комітету на Херсонщині майже не