УДК 929Мазепа I.:025.17:027.54(477) Тетяна Якубова,

наук, співробітник НБУВ, канд. іст. наук

БІОГРАФІЯ ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ У МАЛОВІДОМИХ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ФОНДАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ іменіВ. І. ВЕРНАДСЬКОГО

У статті розглядаються праці польських та російських істориків, присвячені гетьману Івану Мазепі, з маловідомих історико-культурних фондів НБУВ.

Ключові слова: гетьман Іван Мазепа, козак, польська література.

Актуальною проблемою сучасної історичної науки, бібліотекознавства є виявлення маловідомих історичних джерел, документів історіографії, які торкаються подій Північної війни, Полтавської битви. Святкування 300- річчя Полтавської битви стало значною подією для вітчизняних істориків, бібліотечних працівників, археографів. Початок XXI ст. ознаменовує новий етап історичних досліджень Швеції, Туреччини, істориків України, Росії, творчих пошуків, історичних матеріалів, які висвітлюють події Північної війни, біографій історичних постатей гетьмана І. Мазепи, Карла XII, роль прикордонних турецьких фортець у цій війні тощо. Історичні міфи, в яких можливо побачити яскраву картину трактувань образу гетьмана І. Мазепи, відіграли певну роль у формуванні стереотипів у пізнанні української історії в Європі. Можливо, початок формуванню таких міфів поклала зміна ставлення Петра І до українського гетьмана після Полтавської битви. На початку XXI ст. гетьман І. Мазепа знову несподівано стає однією з найбільш цікавих для істориків фігурою. Історична наука попередніх століть, імовірно, не надала належної уваги цьому унікальному діячеві української історії. Ювілей Полтавської битви пов'язується з проблемою реконструкції міфологем, що стосуються постаті І. Мазепи.

Системне дослідження історико-культурних фондів НБУВ виявило обширний масив історичних джерел, в яких тією чи іншою мірою представлені події Північної війни та Полтавської битви. Залишаючись актуальними, історичні дослідження історико-культурних фондів надають можливість прослідкувати витоки історичних міфів щодо гетьмана

І. Мазепи, які створили певну традицію в історичній думці Росії, України, Польщі, Швеції. Історичний матеріал, якій ввійшов у науковий обіг в Україні на початку XXI ст. дає підстави стверджувати, що саме польська та російська історіографія XIX ст. поклали основи відповідним поглядам щодо Північної війни та І. Мазепи.

Бібліотечні фонди НБУВ дають можливість проаналізувати маловідомі, забуті праці польських, російських істориків, які описують події перебування І. Мазепи в Польщі, події Північної війни. В ювілейний рік Полтавської битви доречно згадати праці відомого російського історика XIX ст. Олександра Густавовича Брикнера (1834-1896), професора Дерптского університету. Подіям північної війни присвячені сторінки його праць «Война России с Швецией в 1788-1790 годах» (1869), «Россия, Англия иПруссия 1787-1791 годов» (1887), «История Петра Великого» у двох томах. Історик констатує, що протягом XVII ст. Швеція домінувала на Балтиці. Разом з тим сучасники царя Олексія Михайловича вважали пріоритети на Балтиці головними, важливими завданнями для Росії. Так, Патріарх Никон припускав можливість поступового просування Росії до столиці Швеції. Внаслідок Північної війни Петро І приєднав разом з двома прибалтійськими провінціями південно-східну частину Фінляндії. Російський історик вважав, що до Полтавської битви Захід зі зверхністю дивився на Росію. Після Полтавської битви точка зору на значення Росії змінилась.

У двотомній праці «Истории Петра Великого» О. Г. Брикнера вміщено главу «Мазепа». Розмірковуючи над діями І.Мазепи в часи Північної війни, історик вважає, що І. Мазепа не міг не задавати собі питання, з якою стороною можна пов'язати більшу вірогідність перемоги. При цьому І. Мазепа, за словами автора, діяв «не по какому либо минутному увлечению, а по холодному расчету». Образ дій І. Мазепи щодо союзу з Карлом XII нагадував дії молдавського господаря Кантеміра, котрий двома роками пізніше уклав подібну угоду з Петром І. Автор вважає, що І. Мазепа закінчив свою кар' єру згідно зі своїм характером. Будучи рабом Польщі, підданим султана, васалом царя, український гетьман з'єднався зі шведським монархом проти Росії та мріяв про самостійність. Проте, на думку автора, надії українського гетьмана на самостійність для Малоросії були марними. В ті часи розвиток великих європейських держав знищував можливість існування дрібних країн [1; 3; 14].

Можна спостерегти, що польська історіографія XIX ст. зображує І. Мазепу в тіні європейських монархів, як підданого чи васала. При цьому варто відмітити спорідненість поглядів польських та російських істориків. Польським історикам XIX ст. не був притаманним глибоко науковий погляд на події Північної війни, Полтавської битви, дії гетьмана І. Мазепи. Імовірно, польська історична наука в XIX ст. відчувала тиск політики Російської імперії, нігілистичний щодо української культури. Тому трактування образу І. Мазепи, обрисування його історичного портрету в польській історичній літературі йшло в руслі офіційних наукових поглядів, прийнятих у царській Росії. Польські історики XIX - початку XX ст. наполягають головним чином на тезах про другорядну роль гетьмана в подіях Північної війни, котрий був заручником власних політичних амбіцій. Праці Д. Мечковського, К. Кантецького [13; 16], присвячені подіям Північної війни, зберігаються у польськомовному фонді НБУВ, який нараховує приблизно 91 тисячу бібліотечних одиниць. Польську літературу представлено численними довідковими виданнями з різних галузей знань: словниками, енциклопедичними виданнями. Малодослідженим залишається історичний аспект інформаційного ресурсу польськомовного фонду НБУВ, який є унікальною книгозбірнею, що містить праці відомих польських істориків XIX ст.

Негативний погляд у Польщі на І. Мазепу в XIX ст. почав складатися завдяки історичним мемуарам польського шляхтича Яна Хризостома Пасека, вплив історичної творчості якого був у Польщі дуже великим. Праці Пасека знали, любили та цінували. У зазначеному