польськомовному фонді НБУВ зберігається багатотомна «Енциклопедія» (1904) С. Оргельбранда, в одинадцятому томі якої представлена стаття «Pasek Ian Chryzostom» («Пасек Ян Хризостом»), Широковідоме наукове польське енциклопедичне видання доносить науковому світу Європи на початку XX ст. біографію Яна Пасека. Ян Пасек згадується як автор відомих у першій половині XVII ст. «Пам'ятників» («Pamiotnikow»). Він служив у польському війську під командуванням гетьмана Чарнецького, з яким побував у шведській та московській кампаніях. У 1667 р. Ян Пасек одружився на заможній вдові та поселився у Кракові. Рік смерті його не відомий, але автор всесвітньовідомих мемуарів жив ще у XVIII ст. В своїх мемуарах Ян Пасек зображує звичаї польської шляхти при дворі короля, цікаві пригоди з власного життя тощо [15].
Завдяки мемуарам Яна Пасека, в яких описується перебування І. Мазепи у Варшаві у другій половині XVII ст., в польській мові з'явились вирази: «піе becz ty mazepo», «піе b;|d/ тагерц». Станіслав Тарновський в «Історії літератури польської» стверджує, що Ян Пасек недолюблював І. Мазепу [10; 18]. Вірогідно, причиною такого ставлення польського шляхтича до майбутнього українського гетьмана було певне суперництво між ними у військовій кар' єрі при дворі польського короля.
У польськомовному фонді НБУВ зберігається історичне джерело «Пам'ятники Яна Хризостома» («Pamietniki Jana Chryzostoma z Goslawic Paska» (1877), яке являє собою наукову та літературну цінність. Світ, який описує Ян Пасек, живе простою правдою та природною наповненою силою. Такий світ не складна мозаїка. Його події відображаються з притаманними автору лицарською натурою та вченим гонором. Ян Пасек відобразив у своїй праці історичне XVII ст. на війні, в науці, подорожах, танцях, у костьолі. Він бачив та описував звичаї двору, стиль придворної мови, різні обставини життя.
Про І. Мазепу Ян Пасек розповідає очами очевидця. Відомому українцю присвячено два розділи. У першому - «Цікава зустріч автора в передпокоях короля з Мазепою, нобілітованим козаком» - автор розповідає, як зустрів Мазепу у передпокоях польського короля у 1662 р, коли той намагався довести свою непричетність до антикоролівської конфедерації військ. Автор пише, що польський король не довіряв І. Мазепі, тому військова кар'єра майбутнього українського гетьмана в Польщі не задалася. Другий розділ - «Любовна пристрасть того ж Мазепи до пані Фальбовської» - присвячений розповіді про відомий на Волині роман І. Мазепи із заміжньою полячкою. Після викриття коханців пан Фальбовський прив'язав майбутнього гетьмана до коня, зробивши постріли. Кінь, за народною легендою, поніс Мазепу на Запорозьку Січ. Цей історичний міф інтерпретовано у науково-популярному фільмі сценаристів Ю. Макарова та Д. Жарких «Іван Мазепа. Кохання. Велич. Зрада», який був знятий студією «1 + 1» у 2005 р. Народна традиція почала сприймати Січ як місце порятунку для майбутнього гетьмана, куди той приніс свій військовий досвід, здобутий в Польщі. Після 1663 р., за мемуарами Яна Пасека, І. Мазепа був вимушений залишити Польщу і виїхати до Франції, де заглибився у вивчення мов та наук.
Імовірно, європейський військовий досвід українського гетьмана привернув увагу Петра І. Європейська історіографія XX ст. визнала фактор військового досвіду І. Мазепи в розбудові Російської імперії. Шведський історик А. Єнсен [6] та американський Г. Манінг [14] одними з перших зауважили військовий таланті. Мазепи під час відступу від Полтави до Очакова у 1709р. Українські історики Д. Донцов [5] та І. Борщак [1; 11] висловили думку про безперечний патріотизм І. Мазепи та бажання привести Україну до самостійності. В Інституті Рукопису НБУВ зберігаються чотири документи - твори І. Борщака, зокрема «Орликіана» та уривок статті «Україна в Парижі», праці «Шведчина і французька дипломатія», «Вольтер і Україна», в яких ідеться про І. Мазепу та його роль у процесах державотворення України [1].
Історичний матеріал, накопичений в Україні на початку XXI ст., дає підстави вести мову про спражній військовий талант гетьмана, який стверджувався в часи іультурної розбудови Гетьманщини в другій половині XVII ст. І. Мазепа, користуючись даними козацької розвідки, листами підлеглих полковників та С. Палія, знав особливості турецько-татарського прикордоння. Гетьман вважав авантюрою задумані Голіциним Кримські походи. В десятиліттях боротьби Росії з Туреччиною І. Мазепа став головним стратегічним та військовим консультантом Петра І з питань стримування османської експансії [8].
За часів Північної війни в німецьких часописах поширюються публікації про Швецію та Росію. Німецькі газети були легкодоступними та вважались єдиним джерелом достовірної інформації. Періодика «Исторические известия о Северной войне» видавалась в Пені протягом 1716-1719 pp. Перша німецька біографія Петра І грунтувалась на матеріалах лейпцігської «Europaische Fama». Німецький теолог та педагог А. Ф. Бюшінг захистив першу дисертацію про Росію - «Герхард Фридрих Миллер и значение его трудов по географи России XVIII в.» [7; 9]. У1703 р. в німецькому часописі «Historische Remarques» з'явилась докладна біографія І. Мазепи, автор якої виявив добру обізнаність із життєвим шляхом гетьмана, його родинними справами тощо. Через рік ґрунтовну й прихильну біографію І. Мазепи вмістив часопис «Die europaische Fama», супроводивши ії портретом гетьмана, гравюрою з якої пізніше скористався Енгель для своєї «Історії України та українського козацтва». Важливою й історично цінною рисою німецької преси було те, що вона давала інформацію з перших рук, від свідків та учасників подій, тоді як