УДК.811.161.2'373

Клімчук Г.П.

ЛЕКСИЧНІ ГЕРМАНІЗМИ В ПУБЛІЦИСТИЦІ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

Статтю присвячено дослідженню лексичних запозичень з німецької мови в публіцистичному дискурсі Михайла Грушевського. Здійснено аналіз семантичного складу та функціональних особливостей германізмів, з'ясовано їх стилістичний статус у сучасній літературній мові.

Ключові слова: запозичення, дискурс, лексика, семантика.

Статья посвящена исследованию лексических заимствований с немецкого языка в публицистическом дискурсе Михаила Грушевского. Осуществлен анализ семантического состава и функциональных особенностей германизмов, установлен их стилистический статус в современном литературном языке.

Ключевые слова: заимствование, дискурс, лексика, семантика.

The article is devoted to investigation of lexical borrowings from German language in the publicistic discussion of Mikhaylo Hrushevsky. The analysis of semantic composition and functional features of germanisms are made there, their stylistic status in the modern literary language is also determined in the article.

Keywords: borrowing, discourse, vocabulary, semantics.

В інтерлінгвістиці побутує думка, що українська мова завдячує німецькому впливові тим особливим місцем, яке сьогодні «займає в європейсько-американському мовному і культурному ареалі, де вона поєднує риси східноєвропейські з відчутними характеристиками мови центральноєвропейської» [1, с. 18]. З огляду на це багатоаспектна проблема українсько-німецьких мовних контактів, у якій тісно переплелися складні чинники соціально- політичного, культурно-історичного та власне лінгвістичного характеру, постійно привертає увагу дослідників.

Посилене наукове зацікавлення серед учених викликає передусім період кінця ХІХ - початку ХХ ст., який в історії взаємин української та німецької мов відзначається підвищенням ролі писемних джерел, появою перекладних українсько-німецьких словників, увагою громадськості до проблеми використання елементів іншомовного походження [13, с. 742]. Вплив на українську мову польської, російської і німецької мов у цей час «був природно неминучим, оскільки вони мали за собою тривалу традицію офіційно-адміністративного вживання і виступали провідниками-посередниками в засвоєнні українською мовою нових реалій і понять, пов'язаних із культурними здобутками сусідніх народів» [10, с. 88]. Почасти германізми проникали в мовлення українців безпосередньо, проте здебільшого провідниками прямих німецьких запозичень чи кальок виступали польська (на Західній Україні) та російська (у Наддніпрянщині) мови.

До питання українсько-німецьких мовних контактів неодноразово зверталися такі провідні дослідники, як І. Огієнко, В. Акуленко, Б. Коби- лянський, М. Кочерган та ін. Принципи переймання й традиції функціонування лексичних одиниць німецького походження в українській мові на зламі ХІХ і ХХ ст. стали предметом ґрунтовних наукових студій І. Шаровольського і Д. Шелудька. Окремі аспекти вивчення семантичного складу запозичень в українському узусі зазначеного періоду висвітлено в розвідках О. Муромцевої та Л. Ткач. Однак сучасна наукова розробка проблеми германізмів, згідно з твердженням В. Акуленка, потребує вироблення нових методологічних засад: мовні контакти коректніше розглядати як один з аспектів творчості в мові, оскільки «в пошуках номі- наційних засобів для втілення нового поняттєво- семантичного змісту мовець може не лише спиратися на можливості системи та норми власної мови, а й знаходити стимул і взірець для створення знака в тій чи іншій формі за межами власної мови, у мові іноземній» [1, с. 13]. Одним із можливих шляхів реалізації відповідної методології видається висвітлення наукового та публіцистичного доробку української інтелектуальної еліти кінця ХІХ - початку ХХ ст., мовний досвід якої містить цінну інформацію про характерний для аналізованого хронологічного етапу семантичний склад германізмів, частотність їх функціонування в текстах нехудожніх стилів. Тому мета нашої статті полягає в дослідженні німецьких лексичних запозичень у публіцистиці Михайла Грушев- ського.

Досягнення мети передбачає розв'язання наступних завдань:

виокремити лексико-семантичні групи лінгвоодиниць німецького походження в публіцистичних текстах Михайла Грушев- ського, визначити їх функції;

з'ясувати стилістичний статус германізмів, засвідчених суспільно-політичним дискурсом Михайла Грушевського, у сучасній українській літературній мові (за матеріалами «Словника української мови» в 11-ти томах).

Насамперед, зауважимо, що германізмами в україністиці традиційно номінують слова, їх значення, вислови і т. ін., запозичені з німецької мови (або інших германських мов) чи утворені за їх зразком [13, c. 95]. Відповідно, під терміном «германізм» об'єднуються не лише власне лексичні німецькі запозичення, фонетично адаптовані до української мови, але й слова чи їх окремі семи, що постали внаслідок калькування німецьких відповідників. У пропонованій розвідці нашу увагу привернули суто лексичні запозичення, прямо чи опосередковано перенесені з німецького на український мовний ґрунт.

У публіцистичному дискурсі Михайла Гру- шевського лексичні германізми репрезентовані головним чином термінологічними та абстрактними іменниками на позначення необхідних для того часу понять із таких комунікативних сфер, як соціально-політична, фінансово-економічна, освіта і медицина, видавнича діяльність, інтелектуально-культурна.

1. Суспільно-політичне життя. Мовні засоби цієї лексико-семантичної групи вирізняються найвищою частотністю. Вони представлені:

нетранслітерною політичною термінологією, що позбавлена стилістичного навантаження та виконує пряме номінативне призначення, наприклад: Сі неясні передчуття, сі передчасні в кожнім разі рахунки уже роблять новий настрій - охоту показати український елемент незвичайно «політично-дозрілим», здібним до ролі staatserhaltend ... [3, т. 2, c. 258] / порівн.: нім. der Staatserhaltend - державотворча нація; ... руська гімназія може послужити сильною національною підоймою, стягнути такі «нейтральні елементи», як русинів-латинників, жидів, німців-колоністів або й просто ріжних Wasserruthen-ів [3, т. 1, c. 260] / порівн.: нім. der Wasserruthen - досл. несправжній українець, людина без національних переконань; тут - обиватель;

номенами виконавчо-розпорядчих органів Австро-Угорщини та Німеччини, які на сьогодні відійшли в розряд історичної лексики: . він (комітет партій - Г. К.) ще весною 1897р.,