та переслідувань. З приходом радянської влади прищеплюється піонерія, яка мала за мету замінити скаутські цінності на радянські, лише дещо ззовні нагадуючи скаутинґ. Скаутський рух у СРСР був повністю знищений у 1926 р. Лише після звернення представників комсомолу у 1954 р. до Національного штабу Скаутської Асоціації Об'єднаного Королівства у Лондоні із проханням підготуватися до зустрічі групи впливових піонерських вожаків, які б хотіли вивчити скаутинґ більш детально у Великій радянській енциклопедії 1956 р. видання, було визнано існування скаутського руху в дореволюційній Росії [5].
На західноукраїнських землях з початком Другої світової війни харцери поповнюють лави Польської Армії Крайової, а пластуни - Української Повстанської Армії - "скаут вбивав іншого скаута".
Пласт у період Другої світової війни
Страждаючи від гноблення Польщею, Румунією та Угорщиною, західні українці мали підстави сподіватися, що будь-які, хай навіть спричинені війною, зміни принесуть покращення умов їхнього існування.
Історична доля розпорядилась так, що закарпатські пластуни першими вступили до нової збройної оборони інтересів своєї землі і свого народу. Восени 1938 року тут постала у складі Чехословаччини автономна держава Карпатська Україна. Карпатська Україна змушена перенести свою столицю з Ужгорода до Хуста. В Хусті формується Народна Оборона, що потім стає основою для Карпатської Січі. Пластовий курінь "Самітніх Рисів" творить її штаб, а інші два старшопластунські курені вступають до її складу і стають першими відділами. Саме вони у березні 1939 р., заволодівши зброєю чеських військових, виступили проти мадяр. Вже потім їм на допомогу прийшли січовики.
Безперечно, що в обороні Карпатської України брало участь і немало галицьких пластунів. Командиром Карпатської Січі був уродженець Закарпаття Дмитро Климпуш, штаб якої творився на основі прибулих з Галичини кадрів ОУН, в більшості вихованців Пласта.
За пактом Молотова - Ріббентропа (23 серпня 1939 р.) Радянському Союзу передавалися майже всі західноукраїнські землі. Відколи Німеччина окупувала Польщу і почала підготовку до війни з СРСР, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери, в недалекому минулому члена старшопластунського куреня "Червона Калина", на смужці українських земель, що опинилися під німецькою окупацією, також веде активну військову підготовку свого членства до майбутньої війни. Цим питанням знову ж таки займається військовий референт Проводу ОУН(р) і вчорашній пластун Роман Шу- хевич. Він же очолив один з батальйонів сформованих Дружин Українських Націоналістів.
З початком німецько-радянської війни на схід України вирушили заздалегідь підготовлені Похідні Групи ОУН. Одну з трьох таких груп, а саме Північну, очолив також вихованець станис- лавівського Пласта Микола Климишин. Відразу ж після початку війни зусиллями ОУН(р) - "бандерівцями" у Львові проголошено акт відновлення Української Держави, сформовано уряд під керівництвом Ярослава Стецька. До нього входять і вихованці Пласта.
З відновленням власної держави активізуються намагання пластунів відновити повноцінне функціонування Пласта. Один за одним виникають пластові відділи і навіть організовують проведення таборів. У 1942 р. при Українському Центральному Комітеті у Львові підпільним Пластовим Центром було засновано на пластових принципах організацію "Виховна Спільнота Української Молоді" (ВСУМ) під керівництвом К. Паліїв та Р. Олесницького.
Виховні Спільноти існували при школах легально, з відома дирекції і якоюсь мірою навіть були підконтрольні їй та надавали допомогу в проведенні організаційних заходів. ВСУМи проіснували до 1944 року, тобто до часу приходу на західноукраїнські землі радянської влади, після приходу якої ряд членства виїхало разом з батьками на схід, а інші поповнили ряди УПА та СС дивізії "Галичина" - "безплідної інтерлюдії між ОУН та німцями... куди ввійшли добровольці, що керувалися суто патріотичними почуттями і вірили в те, що творять підвалини майбутньої української армії для боротьби з більшовизмом" [17, с. 579].
Німецьке командування вороже поставилося до відновлення Української Держави, і тому наступним етапом дій ОУН(р) було розгортання масової боротьби проти німецьких окупаційних військ. Проводиться активний вишкіл старшинських кадрів у підпільних таборах.
Врешті формується Українська Повстанська Армія, також з членів Пласта. У недовгому часі, з 1943 року, її Головним Командиром стає Роман Шухевич, а шефом Штабу Дмитро Грицай-" "Перебийніс", член куреня "Чорноморці". Після загибелі Романа Шухевича пост Головного Командира УПА займає вихованець Пласта Василь Кук.
У підсумку можна стверджувати, що тисячі вихованців Пласта взяли участь у цих Визвольних Змаганнях і виконали свій святий обов'язок, як вони його розуміли, заради "Бога і України", хоча і припустилися кривавих помилок стосовно українців під Радянською владою.
Розглянемо четвертий етап - відродження (1990 - сьогодення) скаутського руху у пострадянській Україні.
Відродження скаутського руху відбулося після 1991 р., коли припинив існувати СРСР. Він відродився в усіх посткомуністичних країнах, що взяли напрямок на демократичний розвиток та міжнародну інтеграцію, але цей процес проходив неоднозначно внаслідок того, що скаутському руху доводилось відновлювати свою соціальну значимість та традиції на фоні загальної економічної та ідеологічної нестабільності.
У 1998 р. у Вірменії відбувся міжнародний семінар "Соціальна роль скаутинґу в пострадянському суспільстві", де були наглядачі і з України. На семінарі було визначено основні потреби пострадянського суспільства та, як зазначив В. Акопян, експерт-соціолог, "скаутское движение может сыграть значительную роль в реализации потребностей, стимулировать еще более активную деятельность в этом деле, помочь налаживанию отношений между нашими народами, воспитать в этом духе будущих политиков" [13]. Також були розглянуті на прикладах діяльності національних скаутських організацій можливості