УДК 342(477)(091)

СИТНИК В.О.,

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Державно-правові погляди Пилипа Орлика і розвиток української національної ідеї

Ця стаття присвячена проблемі дослідження конституційного процесу в Україні. У ній розглядаються різні підходи до еволюції Конституції України, запропоновані окремі альтернативні шляхи розвитку національного конституційного законодавства.

The article is dedicated to the problem of the research of the constitutional process in Ukraine. The article deals with different approaches to the evolution of the Ukrainian constitution. The author suggests the alternative ways of the development of the national constitutional legislation.

...Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?

А діждемось-таки колись!

Тарас Шевченко (З поетичного твору "Юродивий", 1857).

Мрія Тараса Шевченка про наш "новий закон" здійснилась таки 28 червня 1996 року, коли Верховна Рада України прийняла Конституцію незалежної України. Цьому передувала багатовікова українська конституційна творчість як у державні, так і в бездержавні періоди України. Це, зокрема, Конституція Пилипа Орлика, "начерки Конституції Республіки" Георгія Андрузького (1846 - 1847 рр), конституційні проекти Михайла Драгоманова (1884 р), Михайла Грушевського (1905 р), Миколи Міхновського (1905 р), Конституція Української Народної Республіки (1918 р). Були й радянські конституції тоталітарних часів.

Величезне значення для розуміння історичного розвитку української державності, українського конституційного процесу має перша спроба встановлення в Україні конституційного устрою 290 років тому, помітно раніше перших Конституцій США (1787 р), Франції і Польщі (1791 р.).

Після смерті Івана Мазепи у 1710 році гетьманом у вигнанні обрано генерального писаря Пилипа Орлика. Це був один із найвидатніших діячів XVII-XVIII ст., самовідданий українсь-кий патріот. Все життя він присвятив боротьбі за незалежність країни, хоч його діяльність проходила в еміграції.

5 квітня 1710 року, коли в м. Бендерах П.Орлика обрали гетьманом України, було підписано договір між ними і козацькою старшиною під назвою "Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького". Це й був перший конституційний акт в Україні.

Зміст договору свідчив про тверді наміри укладачів повернутися з еміграції на батьківщину, де договір отримав би юридичну силу для всієї України. На час його складання договір був не теоретичним проектом, а цілком реальним документом.

Договір розпочинається релігійною формулою, характерною для важливих державних актів того часу: "Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа, во ім'я Трійці Святої славимої ". Затим іде вступ і 16 пунктів договору. Перші 6 пунктів мають загальнодержавне значення: про релігію - при цьому наголошується, що в Україні має бути тільки православна церква (п. 1), про територію та кордони (п. 2), про відносини з Кримом (п. 3), про Запорозьку Січ (пп. 4, 5).

Пункти з 6 по 16 говорять виключно про українську державність. Основний їхній зміст - незалежність України від Польщі та Москви. Вона мала стати демократичною республікою з виборними законодавчими і судовими органами, передбачалося створення козацького парламенту (Генеральної Ради), який мав скликатися тричі на рік і складатися, крім Генеральної старшини, з представників від Запорозької Січі та по одному представникові від кожного полку.

Конституція вже цім обмежувала гетьманську владу і робила з України конституційну державу: гетьман не мав права самочинно призначати на посади, позбавлявся судової влади, що передавалася Генеральному Суду. Без рішення Генеральної Ради гетьман мав права розглядати тільки поточні питання, при цьому мав радитися з генеральною старшиною. Точно визначалися прибутки гетьмана.

Зверталася увага на становище міщан, селян, козаків. Гетьман мав стежити, щоб старшина не утискував "людей убогих". Скасовувалися всі тягарі, що були накладені на селян і козаків, а також державні монополії.

Конституція Пилипа Орлика свідчила: та боротьба, що починалася ще в роки визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького між двома течіями в українському державному будівництві - самодержавною і республіканською, - закінчилася тріумфом останньої.

У цьому документі неодноразово згадується про протекторат (покровительство) Швеції над Україною. Це потрібно було "для більшої міцності України, для зміцнення цілості в наданих правах і кордонах". Отже, цей протекторат не означав підданства українського народу Швеції. Більше того, він орієнтувався на незалежність України та міцність її внутрішнього устрою.

Національна ідея. Вона є чи нема?

Побудова держави дуже нагадує спорудження храму.

Оживити, покликати до будівництва Храму державності масу - історичний обо'вязок інтелігенції. В який спосіб? Насамперед національною ідеєю державотворення. Якщо інтелігенція не усвідомлює цього, вона втратила інстинкт самозбереження, а і очолюваний нею народ - право на незалежність. На щастя, і маса, і інтелігенція - це люди, а в людей ніхто не 5 може відібрати майбутнього, люди визначають його самі, з І найтемнішого тунелю знаходять дорогу до світла. Той же історичний досвід вчить: маса може знову і знову кристалізуватися в мононацію навколо провідної верстви, - носія духу, "що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю".

Як би ми не тішилися черговою незалежністю, фактично ще не маємо повної незалежності. В нашій державі продовжують діяти колишні колоніальні структури влади, включно з Верховною Радою, які мусять бути замінені суто українськими державними структурами. Далі де-факто діють у нас сталінські закони, тільки твориться нова конституція. Ми залишимося в цьому абсурдному стані напівдержавності, доки не замінимо старі колоніальні структури сучасними європейськими структурами, що водночас відповідатимуть