УДК 316.4(477)

Півторак О.В., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

Передумови формування української соціальної політики у 90-х рр. ХХ століття

Стаття торкається проблем передумов становлення соціальної політики в Україні на початку 90-х років ХХ століття. Автор привертає увагу читача до причин і передумов формування української соціальної політики, зупиняючись детальніше на економічному, політичному, соціально-демографічному та психологічному контекстах її формування.

The article touches on the issues ofpreconditions of statement of Ukrainian social policy in 90s of XX century. The author of the article turns reader's attention to economical, political, social, demographical and psychological contexts of forming social policy in Ukraine.

ПРО СОЦІАЛЬНУ політику говорять зараз усі, особливо в розпал передвиборчих кампаній. Усі дають їй оцінки: теперішні й майбутні депутати, їхні довірені особи, журналісти, перехожі на вулиці, у яких беруть інтерв'ю... Тобто всі й по- різному. Але якщо звернутися до наукових джерел, то ми теж не знайдемо одного (єдино правильного) визначення. Й програми урядів різних країн тлумачать зміст соціальної політики дещо відмінно.

В більшості визначень поняття соціальної політики пов' язане з низкою заходів як уряду, так і інших організацій, спрямованих на підвищення добробуту та задоволення потреб як найменш захищених груп і індивідів, так і населення в цілому. Необхідність соціальної політики в суспільстві обумовлюється існуванням соціальної нерівності та обмеженим обсягом ресурсів.

Сьогодні, як ніколи, актуальність питання вироблення науково обґрунтованої соціальної політики для Української держави є незаперечною. Тому метою даної публікації обрано прагнення визначити передумови формування соціальної політики України. Реалізація поставленої мети обумовлює необхідність постановки таких дослідницьких завдань: з'ясувати економічний, політичний, соціально- демографічний та психологічний контексти формування української соціальної політики, на основі отриманих результатів зробити висновки і практичні рекомендації.

Будь-що, зокрема й соціальна політика, має свої витоки й пояснення. Чому ми маємо те, що маємо? Корені цього - і в столітній, і в кількадесятилітній, і в новітній історії України. Спробуємо поглянути на останню, аби краще зрозуміти, що відбувається в році 2004-му.

Початок і середина 90-х років в Україні... Якими ж були визначальні віхи в соціально- політичному та соціально-економічному житті України? Ретроспективно на думку спадають різні події, чинники та явища. Перелічимо деякі з них (зовсім не в хронологічному порядку чи за ступенем важливості).

Проголошення незалежної держави (1991 рік); падіння соціалістичної системи. Економічна криза; стрімка інфляція. Зупинка підприємств. Поява нового явища - безробіття.

Посилення у людей почуття соціальної незахищеності й зростання девіантних проявів, кримінальних правопорушень. Жахлива правда про Чорнобиль. Майнове розшарування населення й рестратифікація суспільства: феномен "нових українців" і "нових бідних". Боротьба нових і старих суспільних цінностей. Становлення "тіньового сектора" в усіх царинах життя, зокрема й у соціальній сфері. Успадкування "подвійної управлінської моралі": призначення номенклатурі високих зарплат, пенсій, усіляких допомог та пільг [1, с. 24]. Нерозвиненість "третього сектора" (громадянського суспільства). Погіршення демографічної ситуації. Невизначеність зовнішнього й внутрішнього курсу держави...

Звісно, можна розподілити ці проблеми за звичною схемою: на політичні, економічні, соціальні, духовні. Але насправді це було майже замкнуте коло взаємопов'язаних труднощів, перешкод, хвороб народження нової держави. Коло, що отримало назву "системної суспільної кризи" [2, с. 13]. Саме за таких умов відбувалося і відбувається в Україні формування соціальної політики. Такими були передумови її формування в українському суспільстві. Далі більш докладно зупинимося на таких аспектах формування соціальної політики, як економічний, політичний, соціально-демографічний та психологічний.

У 90-х роках дедалі поширенішою характеристикою українського суспільства стає бідність (зубожілість населення).

Але бідність - багатолика. Скорочення рівня індивідуальних доходів, будучи ключовим моментом зубожіння, має найрізноманітніші наслідки. До них належать: недоїдання, зростання захворюваності й смертності, зменшення тривалості життя, скорочення доступу до освіти, медичного обслуговування й до сфери культури, поширення безграмотності, а також обмеження можливості протидіяти шкідливому впливу екологічних чинників. Інакше кажучи, бідні люди обмежені у своєму доступі до базових ресурсів - не лише природних, а й економічних, правових, соціальних і культурних. Унаслідок зубожіння обмежується основне право людини - на гідне життя у безпечному довкіллі.

Крім того, українські дослідники відзначають ряд специфічних особливостей бідності в нашій державі:

Низький рівень життя населення в цілому.

Психологічне неприйняття економічної нерівності.

Велика кількість людей, які вважають себе бідними.

Розповсюдження бідності серед працюючого населення [3, с. 51].

Сьогодні населення України в цілому бідне. Ми можемо спостерігати усі наслідки зростаючої бідності. Про низький рівень життя населення в цілому говорять найрізноманітніші показники: низька якість раціону харчування, постійний відтік громадян за межі країни, низька народжуваність, незадоволення різноманітних прошарків суспільства загальноекономічною ситуацією і своїм матеріальним станом. В результаті дії багатьох чинників, серед яких зубожіння посідає перше місце, зросли захворюваність і смертність населення.

Слід зазначити, що економічна нерівність у країні (за офіційними даними) не занадто велика - вона більш-менш відповідає стандартам інших країн із перехідною економікою. Але при цьому, як свідчать дані опитування 2009 респондентів у віці 18 років і більше, проведеного в багатьох регіонах країни Українським інститутом соціальних досліджень і центром "Соціальний моніторинг", наші громадяни переконані в кримінальному походженні значної частини існуючих сьогодні капіталів. Цим обумовлені масова неприязнь у своєму середовищі до багатих людей, роз- повсюдженість очікувань конфліктів між багатими й бідними та бажання кримінального покарання тих,