Проблеми у сфері екології та охорони природи стали основними факторами створення неформального молодіжного руху студентських дружин охорони природи (ДОП). Таким чином, молодь намагалася протестувати проти згубного й безгосподарського відношення до природи, невиконання державними

організаціями та підприємствами

природоохоронного законодавства. Створення ДОП на Україні припадає на середину 60-х років. Перша дружина була створена в Одеському державному університеті у 1965 році, потім у Харківському університеті та педагогічному інституті в 1968-1969 роках, у квітні 1969 у Київському університеті [6, с. 83]. Протягом 1960-х - 1970-х років дружини охорони природи були створені у більшості вищих навчальних закладів України, переважно на природознавчих факультетах.

Вже на початку 70-х років зароджується рух ДОП на території СРСР. Початком руху можна вважати перший семінар молодіжних природоохоронних організацій, проведений в Москві у вересні 1972 року, в якому прийняли участь представники 28 вузів з 22 міст СРСР. На семінарі була визнана необхідність проведення регулярних контактів

представників дружин з метою обміну досвідом роботи [7, с. 19]. З цього часу подібні всесоюзні семінари збиралися щорічно і фактично стали єдиним органом, який здійснював керівництво рухом. А сам процес керування полягав у формуванні центрів координації тематичних програм, функції яких виконували дружини, а іноді й окремі особистості, що мали найбільший організаційний досвід або авторитет у певній сфері діяльності [8, с. 165]. Потрібно зазначити, що створення руху ДОП призвело до збільшення ресурсів та суспільної ваги дружин, дозволило перейти до загальних спільних дій, висування загальних вимог, організації масових кампаній.

Новий якісний етап розвитку руху розпочався у 1974 році з конференції „Молодь у боротьбі за охорону природи" у Казані.

Розпочалися інтенсивні пошуки форм координації та переходу до роботи над спільними для багатьох дружин дослідницькими програмами, що заклало основи теоретичної роботи в русі ДОП. На конференції були прийняті спільні програми діяльності дружин: "Постріл" - у боротьбі з браконьєрством та "Ялина" - у протидії незаконному продажу ялин під час новорічних свят. Пізніше почали працювати програми "Рекреація" та "Фауна" [7, с. 19-20].

В 1979 році було розроблено поняття студентської дружини охорони природи, яка визначалася як форма самоврядування й самонавчання природоохоронного активу вищого навчального закладу, що забезпечує можливість комплексного підходу до вирішення завдань з охорони природи [9, с. 11]. В основі побудови студентських дружин охорони природи було покладено рухівський принцип. Вони не мали фіксованого членства, внесків, місцеві організації були повністю самостійними. Кожна з організацій мала пакет конкретних програм дій, в реалізації яких на добровільній основі брали участь члени руху [10, с. 114].

Основними характеристиками діяльності дружин були:

самоорганізація - самостійне планування внутрішнього життя, постійний пошук нових форм, методів і засобів роботи, що сприяють максимальній реалізації й розвитку ініціативи кожного члена;

самонавчання - передача навичок роботи від досвідчених членів новачкам;

поєднання оперативної, пропагандистської й науково-дослідної роботи;

регулярність - постійна активна свідома участь кожного дружинника в спільних справах;

контактність із аналогічними колективами для обміну досвідом і координації дій при виконанні загальних програм [11, с. 110].

Метою функціонування дружин охорони природи було виправлення недоліків у діяльності природоохоронних організацій і владних структур. Це обумовило основні форми роботи дружин:

здійснення контролю за діяльністю населення у відношенні до природи - боротьба з браконьєрством, з вирубуванням новорічних ялинок, з масовим збиранням диких квітів, знищенням рідкісних видів рослин і тварин тощо;

поширення знань з охорони природи - читання лекцій, виїзд спеціальних агітбригад, випуск плакатів, буклетів, листівок, друкування статей та ін.;

організація охорони заповідних територій;

боротьба з забрудненням навколишнього середовища та іншими проявами

індустріальної експансії (з 1980-х років).

Задля об' єднання зусиль та отримання певної підтримки з боку офіційних структур дружини охорони природи створили Координаційно- методичну раду при Українському товаристві охорони природи у 1983 році. У склад ради увійшли члени дружин, представники ЦК ЛКСМ України, Держкомітету з охорони природи УРСР, вчені, журналісти. Завданнями Координаційно-методичної ради були - організація та проведення конференцій та семінарів, підготовка до видання методичних буклетів, пропаганда діяльності дружин засобами масової інформації, конкретна допомога дружинам на місцях. Це розширило повноваження дружин і значно полегшило їх роботу.

У першій половині 1980-х років рух ДОП продовжує зростати кількісно і якісно. Це, зокрема, засвідчив дев'ятий міжвузівський семінар з охорони природи в Свердловську в лютому 1984 року, у якому прийняли участь 239 делегатів від 61 організації, в тому числі від 50 дружин [7, с. 20].

Характерною рисою діяльності дружин у другій половині 1980-х років стає розширення сфери громадського контролю - до підприємств, галузей великих промислових проектів. Але актуальна проблема захисту природного довкілля від забруднення не стала пріоритетним напрямком у їх діяльності. Тому можна погодитися із російським дослідником екологічного руху Яницьким О.М., який вважає, що створення ДОП було однією із форм „політики дуже малих справ". Це можна пояснити тим, що одним із організаційних принципів об'єднання був принцип раціонального самообмеження, який реалізовувався через конкретні кінцеві акції. Вони, в свою чергу, формували локалістське мислення, відкидаючи ключові екологічні проблеми суспільства, без рішення яких місцеві акції не мали