сенсу [12, с. 39]. Про те, що студентські дружини не мали значного впливу на охорону природи, свідчить також дослідник історії охорони природи та учасник руху ДОП Борейко В.Є. Він вважає, що вони займалися лише тією діяльністю, яка дозволялася системою [6, с. 83]. Але необхідно зауважити, що саме принцип раціонального самообмеження допоміг руху проводити діяльність досить тривалий проміжок часу і не вступати в антагонізм із владними та політичними інституціями.
Особливої уваги потребує аналіз взаємовідносин між студентськими дружинами та офіційними закладами та організаціями. Як правило, дружини проводили свою діяльність у рамках існуючої політичної системи, хоча й не були інтегровані в неї. Співробітництво з офіційними установами та організаціями (керівництвами вузів, комсомольськими, партійними організаціями, Українським товариством охорони природи, міліцією) обумовлювало як можливість діяльності дружин так і її успішність. З одного боку, це дозволяло системі безперешкодно здійснювати певний контроль та регламентацію діяльності дружин, що виключало можливість безпідставної заборони об'єднань. З іншого боку, співробітництво надавало дружинам можливість отримувати офіційну підтримку цих структур - діяти від імені цих організацій, одержувати матеріальну допомогу тощо. Але на думку Яницького О.М., незважаючи на те, що ДОП фактично обслуговувала інтереси системи, сприяла реалізації її політичних декларацій та реальної політики (співпраця з адміністративними органами влади, з офіційними громадськими організаціями), наявність продукуючого середовища (вузи, наукові інститути тощо) не дозволила системі повністю інтегрувати ДОП у свої функціональні структури [12, с. 34].
Звертаючись до проблеми контролю та регламентації діяльності ДОП, необхідно зауважити, що він був досить незначний. Це визначалося специфічною сферою діяльності дружин, яка потребувала спеціальних знань і навичок. Так, наприклад, майже не втручалися у професійну діяльність дружин комітети комсомолу, вони лише допомагали дружинам вирішувати деякі організаційні та матеріальні питання. Це було обумовлене і тим, що рух ДОП був вигідним комсомолу як новий напрямок роботи з молоддю і стимулював відповідне розширення апарату ЦК ВЛКСМ (охорону природи курирував сільськогосподарський відділ ЦК ВЛКСМ) [12, с. 32].
Слід зазначити, що окремі випадки неприйняття студентської природоохоронної ініціативи були з боку керівництв вищих навчальних закладів. Прикладом цього була діяльність ДОП біологічного факультету Донецького державного університету. З початку створення об'єднання у 1977 році члени дружини відчували постійний тиск з боку керівництва факультету. Їх не відпускали на проведення дружинних акцій, на всесоюзні наради та збори, обмежували у правах тощо [13]. Це відбувалося, не дивлячись на те, що дружина проводила досить активну діяльність з охорони природи у власному регіоні. За 4 роки існування об'єднання було проведено близько 300 рейдів, у ході яких затримано понад 600 браконьєрів, затримано біля 400 тис. порушників у заповідниках. У друкованих виданнях членами ДОП було опубліковано 88 заміток, організовано 4 виступи по радіо та телебаченню, прочитано 80 лекцій та припинено 20 випадків забруднення навколишнього середовища [14, с. 18].
Дещо антагоністичний характер мали стосунки ДОП з Українським товариством охорони природи (УТОП). Це була бюрократична організація, яка була не зацікавлена у створенні соціальних ініціатив у природоохоронній сфері. Тому ініціатива дружин негативно сприймалася товариством. Але компроміс все ж таки було знайдено. Дружини отримали можливість діяти від імені УТОП, брати участь у діяльності галузевих природоохоронних інспекцій і самостійно організовувати різноманітні рейди, а товариство включало результати їх роботи до своїх організаційних звітів. Втім напруженість у відносинах між УТОП і дружинами охорони природи зберігалася протягом усього часу їх існування, вона характеризувалася намаганням обмежити діяльність студентських дружин. Члени ДОП обвинувачували товариство у бездіяльності, формалізмі, приписуваннях, вимагали покращення природоохоронної роботи.
Гостра конфліктна ситуація між дружинами та УТОП виникла у зв'язку з утвердженням Положення про студентські дружини охорони природи. Прийняте без урахування думки членів ДОП, воно спричинило хвилю протестів з боку студентів. Але підтримка дружин ЦК ЛКСМУ та утвердження ним нової редакції Положення змусили товариство поступитися. Таким чином Положення про ДОП, прийняте у березні 1988 року, вперше в СРСР саме на Україні надало дружинам офіційного статусу [15, с. 166-168].
Також конфліктні ситуації із офіційними структурами виникали у зв'язку із критикою дружинами їх діяльності. Зокрема дружини виступали з ініціативами розширення законодавчої бази охорони природи проти застосування небезпечних технологій у промисловості. При цьому вони застосовували такі форми роботи як відправлення листів відповідним установам, організацію критичних статей у газетах, виступів по радіо, підготовка рекомендацій для органів влади. Борейко В.Є. так характеризує зазначену діяльність дружин: „Знаходячись у легкій опозиції, ні, не до режиму, а до „окремих" негативних проявів соціалізму - бюрократії, браконьєрства, кар'єризму, відомчості, дружини відігравали роль необхідної при будь-якій владі певної прогресивної противаги" [16, с. 143-144].
Щодо ідейно-політичної орієнтації членів руху ДОП, то вони стояли на соціалістичних позиціях. Дружини були прихильниками політичного режиму, про що свідчить їх лояльність до влади і політичних інституцій в цілому. Певні зміни вимагалися лише в сфері екологічної політики держави. Так, російський дослідник політичних процесів в СРСР Шубін А.В. свідчить, що керівники дружинного руху були прихильниками соціалістичного світогляду, тому що капіталістична система продемонструвала низьку ефективність у вирішенні екологічних проблем [4, с. 517].
Кінець 1980-х років став періодом занепаду руху дружин в Україні. Значна частина їх членів поповнила лави учасників новостворених екологічних організацій - „Зеленого світу",