Соціально-екологічного Союзу та інших. Значний вплив на цей процес мала зміна екологічної ситуації в Україні, за якої діяльність дружин вже не була такою актуальною. Тому на початку 90-х років ДОП в Україні повністю розпалися. Відродження руху розпочалося вже у незалежній Україні наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років. Ініціаторами стали випускники ДОП, які в березні 2002 року створили Раду дружин, і вже у 2003 р. на Україні діяло 7 дружин охорони природи та ініціативних груп [7, с. 20].
Таким чином, рух студентських дружин охорони природи став формою соціальної ініціативи студентської молоді. Дружини охорони природи були об' єднаннями, які діяли в межах існуючої політичної системи, підтримували тісні контакти з офіційними організаціями, але одночасно мали певну незалежність від них і займалися їх критикою у сфері політики охорони природи.
Лібералізація суспільного життя обумовила появу неформальних структур і в сфері музичної творчості. Наприкінці 50-х років у вищих навчальних закладах СРСР виникають групи самодіяльної пісні, які поступово перетворюються у клуби (КСП). Соціальний склад об' єднань: студенти, наукові робітники, технічна інтелігенція. У творчості КСП було декілька напрямків: туристської пісні (виконувалися пісні Ю. Візбора, Б. Вахнюка, О. Круппа), політизованої пісні (О. Галич, Ю. Ким, В. Турянський), соціальної та ліричної пісні. Крім того клуби взяли на себе і деякі виховні функції, направлені, зокрема, на розвиток туристських навичок, організацію походів, формування естетичних смаків та почуття братерства [17, с. 266].
Об'єднанню розрізнених клубів самодіяльної пісні у рух сприяв І Всесоюзний фестиваль самодіяльної пісні, проведений у березні 1968 року. Але фактично з цього часу почався адміністративний тиск на клуби, з' явився ряд критичних газетних публікацій. Склалася парадоксальна ситуація - клуби самодіяльної пісні фактично визнавалися владними і політичними структурами, але зазнавали переслідувань - були приклади заборони проводити фестивалі, нав'язувалися керівники об'єднань. Однак, не дивлячись на це, з'їзди
КСП проводилися нелегально і рух продовжував зростати. Дещо змінилося на краще ставлення влади до клубів наприкінці 70- х років, в певній мірі завдяки підтримці комітетів комсомолу. В цей час з'являється гімн та символіка руху.
Посилення боротьби владних структур проти всіх видів непідконтрольної діяльності у 19821985 роках зумовило початок гонінь і на клуби самодіяльної пісні. В цей час посилюється контроль та регламентація діяльності КСП, зменшується кількість офіційних концертів і набувають поширення полулегальні квартирні концерти. Лише в 1986 році відбулася легалізація клубів, які почали створюватися при комітетах комсомолу, на підприємствах і в організаціях.
Розглянувши діяльність неформальних молодіжних рухів, які були спрямовані на реалізацію різноманітних соціальних ініціатив у різних сферах життя суспільства, необхідно звернути увагу, що вони у своїй діяльності намагалися налагодити співробітництво з офіційними структурами, бо це було запорукою їх легального існування. Тому, на наш погляд, при розгляді діяльності неформальних об' єднань необхідно ввести поняття контрольно-регламентуючої структури - офіційної організації, яка санкціонувала появу неформального об' єднання та здійснювала нагляд за його діяльністю. Хоча контрольно- регламентуюча структура намагалася обмежити самодіяльність неформального об' єднання, воно все ж зберігало певний ступінь незалежності від неї. Але від того, наскільки ефективною була співпраця між ними, залежала форма діяльності неформального об' єднання - легальна чи нелегальна.
Так, контрольно-регламентуючою
структурою для комунарівських об' єднань та клубів самодіяльної пісні були комітети ЛКСМУ, для ДОП - комсомольські та партійні організації, товариство охорони природи, органи місцевого самоврядування. Також у цій ролі виступали органи держбезпеки, які вели нагляд над усіма суспільно-політичними ініціативами.
Саме наявність контрольно-регламентуючих структур, з якими взаємодіяли неформальні молодіжні рухи, за умов командно- бюрократичної системи давали можливість: по- перше, об' єднатися розрізненим групам суспільно активної молоді у масові рухи; подруге, функціонувати їм досить тривалий проміжок часу і уникнути остаточної ліквідації владою, як це сталося з більшістю неформальних політизованих об'єднань; по- третє, зберігати у своїй діяльності певний
ЛІТЕРАТУРА
Школа, класс, друзья... Интересно ли тебе с ними? // Комсомольская правда. - 1962. - 24 января.
Соловейчик С. Воспитание по Иванову. - М.: Педагогика, 1989. - 352 с.
Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: Дослідження. - К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 460 с.
Шубин А. В. От „застоя" к реформам в СССР в 1917-1985 гг. - М.: РОССПЭН, 2001. - 768 с.
Хилтунен В. Позовите коммунаров // Комсомольская правда. - 1988. - 3 августа.
Борейко В.Е. История охраны природы ХХ век - 1980. Серия: История охраны природы. Вып. 24. - К., 2001. - 544 с.
Курс молодого бойца ДОП / Составитель В. Борейко. Серия: Охрана дикой природы. Вып. 38. - К.: Киевский эколого-культурный центр, 2003. - 76 с.
Забелин С. Неформализированные экологические движения в СССР (60-88 годы) // Общественные науки. - 1989. - № 4. - С. 163-168.
Борейко В.Е. Охрана природы - дело молодых. - К.: Урожай, 1991. - 80 с.
Бубнов І., Саханенко С. Хто готовий відгукнутися на зойк природи? // Віче. - 1994. - № 5. - С. 112-118.
Мухачев С.Г. Дружины по охране природы // Экономика и организация промышленного производства. - 1982. - № 8. - С. 109-114.
Яницкий О.Н. Экологическое движение России. Критический анализ. - М., 1996. - 216 с.
Пустые затеи? // Комсомольская правда.