УДК 94(477)" 16"

Костельнюк М.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Костельнюк Марина Михайлівна - зав. кабінетом кафедри філософії, здобувач кафедри державного управління МДГУ ім. П. Могили. Коло наукових інтересів - культурно-просвітницька діяльність та державницькі погляди митрополита Петра Могили.

Реформи Петра Могили як спроба запровадження екуменічного руху в першій половині ХУІІ ст.

У статті автор подає характеристику напрямів громадсько-церковної діяльності митрополита Київського, Галицького і всієї Русі, а також робить спробу довести, що реформи Петра Могили, спрямовані на піднесення освіти, моральності, дисципліни, організації кліру, були в першій половині ХУІІ ст. початком екуменічного руху християнських церков.

The article deals with the aspects toward social and religion activity of Kyiv and Galicz mitropolit. Author attempts to prove that Petro Mohyla's reforms in the fist half of XVII century oriented on education, clergymen' morality were beginning of ecumenist movement of Christian Churches.

Постать Петра Могили безперечно належить до багатьох світів і культур: за походженням молдаванин, вихований у православній румунській культурі, майже все зріле життя присвятив службі Православній Церкві на Україні. Він записаний в історії Православної Церкви як ієрарх, який в складний час ХУІІ ст. шукав шляхів для утвердження Православ'я, намагався, щоб Церква відповідала на виклики цієї епохи - була відкритою на зміни, які відбувалися у світі і, водночас, залишалася вірною православній традиції.

З приходом на митрополичу кафедру Петра Могили в історії Українського Православ'я і Києва почалася нова доба, а сам митрополит вступив на шлях громадсько-церковної діяльності, головною метою якої було - утвердження істинного Православ' я та благоустрій Церкви [5, с. 10]. Цей напрямок діяльності був обумовлений тогочасним положенням Церкви, яка втратила ієрархію і опинилась на межі краху, терплячи гоніння з боку католиків та унії. Для того, щоб ніщо не могло похитнути Православ' я, необхідно було укріпити його позиції серед самих православних віруючих. Недостатній рівень духовного просвітництва, ушкодження церковних обрядів та звичаїв, відсутність повного віровчення були явищами дуже помітними в той час в Малоросійській Церкві, помітними ще й тому, що католики та уніати користувалися цим для приниження Православ'я. Все це, безумовно, змушувало подбати як про розповсюдження духовного просвітництва, так і про виправлення церковних обрядів та звичаїв, а також про видання такої книги, в якій повністю було б викладено віровчення. Насамкінець, для більшої безпеки й сили в охороні чистоти Православ' я, Малоросійська Церква повинна була мати можливість спілкування з іншими православними країнами. Звідси, головним чином, виходять її зносини з Константинополем, а частково і з Москвою. Саме в такому становищі перебувала Православна Церква Малоросії, коли її очолив Петро Могила, який став провідником ідеї широкого екуменічного єднання, компромісів із Західною Церквою, що вивело Київську митрополію в епіцентр християнського світу.

Вважається доцільним окреслити деякі кроки Петра Могили як першоієрарха Православної Церкви, завдяки яким йому вдалося вивести Українське Православ'я з кризи і, навіть, зробити на деякий час провідником Світового Православ' я:

Боротьба з католиками та уніатами, де можна виокремити: а) власне його дії, направлені проти них та б) полеміку з ними.

Міцне затвердження Православ'я серед самих православних віруючих. Тут Петро Могила звернув особливу увагу на: а) парафіяльне духівництво, б) церковні братства, в) взагалі на православних і, таким чином, намагався сприяти більш міцному затвердженню Православ'я у всій Південно- Західній Русі [5, с. 12, 60].

Розповсюдження духовного просвітництва.

Виправлення духовних обрядів та звичаїв.

Видання книги, в якій повністю викладалось би віровчення.

Зовнішній благоустрій Малоросійської Церкви.

Відносини з Константинополем і Москвою. Це все, чого повинна була торкатись і на що

дійсно була направлена вся громадсько- церковна діяльність Петра Могили.

Перше й найголовніше, що було здійснене митрополитом, - забезпечено такий рівень освіти тогочасних священиків, що відповідав європейському. Це дозволило уже в короткий час на теологічному рівні протистояти натиску католиків та уніатів, підносило авторитет Церкви в народі, виводило її з стану провінційності.

В сучасній Україні в жодній з її Православних Церков немає навіть розуміння необхідності надання, паралельно з богословською, вищої світської освіти священикам. Досвід Могили у боротьбі за європейську освіту священиків, видно, вчить сьогоднішніх ієрархів протилежному. Здається, вони звертають нині більшу увагу на те, з якими труднощами доводилось митрополиту ламати старі стереотипи і навіть через погрози затятих ортодоксів вводити ту ж латину, схоластику тощо. Але Петро Могила йшов на це протистояння, бо добре розумів, що виграти боротьбу і обмежити прозелітизм інших конфесій можна не через самоізоляцію і обмеження її адептам спілкування з іновірними. Перемога у боротьбі за людські душі можлива лише через самовдосконалення церкви, піднесення її теологічного рівня хоча б до рівня конкуруючих конфесій. Цебто культурою долати безкультур'я [6, с. 143].

Друге, за що взявся Петро Могила, - це організаційна реформа Православної Церкви, яка проявилась у зміцненні її соборності і централізації, певній уніфікації елементів обрядово-культової сфери для всіх регіонів країни. Митрополит невпинно працював над тим, щоб Православна Церква мала єдиний і систематизований канон, догматику.

Третє - особлива увага Петра Могили та його однодумців була звернута на богословські напрацювання, які дали змогу виводити Православ' я із стану архаїчності і збагачувати богословськими розробками не тільки Українське, а