Попри свою відданість Православ' ю, Петро Могила мав широкий світогляд, який дозволяв йому об' єктивно оцінювати все те добре, що було у різних віровизнаннях і взяти за зразок систему навчання єзуїтів для своєї школи. Він також розумів і те, що поодинокі віровизнання не повинні затьмарювати основну засаду християнства - любов до ближнього - і стояти на перешкоді до церковного зближення. Перейнятий саме таким розумінням ролі Православ' я і християнства, Петро Могила, залишаючись вірним своїй прадідівській вірі, на протязі усього свого життя робив спроби для зближення, а в майбутньому і з' єднання з іншими християнськими церквами, насамперед з католицькою, з якою безпосередньо стикалася Українська Церква на Західних Українських землях [2, с. 111]. В той же час, толерантно ставлячись до різних віросповідань, до ідеї зближення всіх християнських церков, Могила підпорядковує свою діяльність зміцненню Православ' я та вживає заходів для заснування Українського Патріархату.

Завдяки синтезу духовних надбань Заходу і Сходу Європи Україна повернулась обличчям до Заходу без прийняття католицьких догматів і без втрати національної ідентичності. Полеміка тепер уже велася не стільки навколо проблем обрядової практики церков, скільки навколо догматів та їх філософсько-богословського обґрунтування [4, с. 132].

Як результат невтомної діяльності Петра Могили та його однодумців Київ у другій чверті ХУІІ ст. перетворився на центр православної європейської освіченості й богословської культури. Місце конфесійної нетерпимості попередніх десятиліть, спричиненої Берестейською унією 1596 року, заступили ідейна толерантність і прагнення до культурно-духовного синтезу. [10, с. 108] Митрополитові була близькою ідея зближення Східної і Західної Церков, навіть їхнє об'єднання на конфедеративних засадах (при визнанні церковним центром Києва, рівним Риму і Константинополю, як свого часу пропонував М. Смотрицький, і закріплення за його духовним главою звання патріарха). Але досягти такого примирення він у жодному разі не хотів ціною поступок з принципових організаційних, догматичних і обрядових питань. Могила заявляв готовність визнати Папу головою церкви, але за умови, що унія

ЛІТЕРАТУРА

Артемчик О.В. До проблеми реалізації екуменічної моделі в Україні: історичні віхи та перспективи // Примирення: Україна в Ґраці. - Львів: Свічадо, 1999. - 256 с.

Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. - К.: Мистецтво, 1997. - 304 с.: іл.

Купріянович Г. Святитель Петро (Могила), митрополит київський // Православний Голос Люблина. - № 1 (1). - 2003. - С. 13-17.

Нічик В. До Бога слід звертатися лише рідною мовою // Віче. - 1996. - № 11. - С. 131-137.

Петр Могила - митрополит Киевский. - М., 1877. - 160 с.

Саган О. Культурою долати безкультур'я: діяльність Петра Могили // Віче. - 1996. - № 11. - С. 141-144.

Фаворський В.Л. Церква та національний рух на Україні в ХУІ-ХУІІ ст. - Харків; Київ: Держ. вид-во України, 1929. - 122 с.

Флоровский Г. Западные влияния в русском богословии. - К., 1991. - 124 с.

Шевченко І. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку ХУІІІ ст. - Львів: Ін-т Історії Церкви Львівської Богословської Академії, 2001. - ХІХ +250 с., 5 карт.

Яроцький П. Чотири століття Берестейської унії // Віче. - 1996. - № 11. - С. 102-115.