УДК 94 (477.7)

СЕЛЯНСЬКІ РЕСПУБЛІКИ ПІВДНЯ УКРАЇНИ: ДО ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

У запропонованій статті розглядаються проблеми державотворення у повстанському русі селян півдня України. Автор приділяє увагу подіям вересня - грудня 1919 р.

The following article deals with the problem state create in the peasant's revolts of the South Ukraine. The author pays attention to the September-Dismember 1919.

Проблема виникнення селянських республік в Україні тісно пов'язана з питаннями повстанського руху селян 1919 - 1920 років, що вписав своєрідну сторінку в історію південного регіону. Селянський рух на вказаній території увібрав у себе головні протиріччя, характерні для такого складного суспільного явища, як громадянська війна: ставлення селян до радянської влади, українських комуністів та лівих соціалістів- революціонерів, співвідношення "селянської вольниці" і дисципліни "твердої влади".

У 1919 році повстанський рух досяг найвищого розвитку. Були створені формування державного типу - Висунська та Баштанська республіки, які намагалися встановити "селянську владу", об'єднавши навколо великих сіл декілька волостей. Саме в "республіках" склався симбіоз "селянської вольниці" і партійної дисципліни. Він виявився здатним і протягом кількох місяців успішно протистояв переважаючим силам денікінських військ.

Причинами виникнення повстанського руху було невдоволення селян аграрною та національною політикою денікінської влади, а також примусовими мобілізаціями. Створення Висунської та Баштанської республік стало можливим завдяки керівництву Херсонського боротьбистсько-борбистського центру у Висунську, Миколаївського більшовицько- боротьбистського - у Полтавці-Баштанці. Корені виникнення "республік" слід шукати не лише в економічному та політичному становищі Миколаївщини періоду громадянської війни, а набагато глибше - в історії заселення цих територій, де протягом всього існування зберігалися волелюбні традиції предків бунтарів.

У середині XVIII століття (перша згадка - 1767 рік) гайдамаки й селяни-втікачі з північних губерній [12, 45] на березі невеликої, але повноводної річки Висунь в сточищі Дніпра [9, 261] заснували село Висунськ. У місті Батурині Чернігівської губернії у 1789 р. відбулося повстання козацької голоти. Виступ жорстоко придушили, а його учасники на чолі з Ф.Британом були виселені на південь - у Висунськ. Переселення великої кількості мешканців Батурина зумовило появу паралельного найменування - Батурине [22], яке з'явилося на картах 20-х - 30-х років [14] і збереглося до нашого часу.

Близько 1806 р. з обох боків невеликої балки на казенних землях царський уряд поселив мешканців з Полтавщини та Чернігівщини. Це були переважно державні селяни та козаки. Згодом на цій території осіло чимало селян і кріпаків, які втікали від панського гніту на південь України [10, 155]. Перша назва села була відтопонімною "деревня Полтавская" - Полтавка. У середині XIX ст. у зв'язку із зростанням ролі військово-адміністративних поселень і з метою розрізнення багатьох тоді Полтавок поселення набуло ускладненої назви: Полтавка-Баштанка. З 1928 р. офіційною назвою стає Баштанка [12, 23].

Так волею долі склалося, що земляки - вихідці з північних та центральних губерній України, несучи в собі традиції волелюбного козацтва, поселилися на півдні - зовсім недалеко одні від одних. Навіть за кількістю мешканців і за соціальним складом села були дуже схожі між собою, особливо на початку XX ст. Посад Висунськ, більше ніж з 10-ти тис. мешканців майже увесь складався із сільських бідняків. Баштанка ще до революції була одним із найбільших сіл на півдні України. Тут налічувалося до 2 тис. дворів, переважно малоземельні і безкінні селяни та батраки. Земля головним чином належала поміщикам, які володіли тисячами десятин [1, 173].

Жорстока експлуатація, малоземелля, часті неврожаї (1891, 1904, 1905 рр. і т. д.), голод спонукали селян до боротьби. [10, 157] Не останню роль відіграла і есерівська агітація. Велику популярність на селі мала листівка селянської спілки ПСР "Брати-селяни!", в якій селяни закликалися до боротьби за землю і свободу [28, 1]. Подібна пропаганда впливала на селян Висунська і Полтавки-Баштанки. Ось як характеризує становище в посаді Висунськ помічник Херсонської управи капітан Чуйков. "В посаді розповсюджуються серед селян революційні ідеї та заборонена література. Троє із місцевих селян вже арештовані. А.Й. Шульга звинувачується у вимовлянні образливих висловів проти особи Государя" [16].

Значні виступи селян відбулися проти поміщиків в 1903 - 1905 рр. Вони відзначалися організованістю і стійкістю. В 1903 році жителі Полтавки-Баштанки розгромили маєток поміщика Бало, а в самому селі відбулася сутичка селян з жандармами. Активну участь у цих подіях брали вчителі П. Алейніков і П.Поляков, які були арештовані значно пізніше - на початку 1906 року, за проведення революційної роботи серед селян [29]. Не залишилися осторонь подій 1905 року і висунчани. В ніч на 28 листопада ними була розгромлена економія землевласників Г.Карабана і К.Бредихіна [19, 178]. У розпал масових повстань висунська біднота роззброїла поліцію, розігнала волосний суд і на їх місце обрала громадський комітет і народну міліцію. Більше ніж два тижні посад Висунськ був у руках повстанців. У січні 1906 року Висунськ захопили козаки 3-ї сотні 7-го Донського полку [19, 248]. 5 активних учасників повстання було страчено [22]. Серед засуджених на каторгу був Ф.С. Юхименко - майбутній голова уряду Висунської народної республіки.

Ще один прояв гніву мав місце в 1918 році, коли Висунськ і Полтавка-Баштанка були захоплені австро-німецькими військами. Висунська бойова дружина перед окупацією села кайзерівцями влилася