На думку слідства, І. Д. Вєтров підтримував зв'язок не тільки з П. Я. Дацко, але з іншим провідником євангельсько-баптистського руху Івановим-Клишніковим Павлом Васильовичем. Слідчі добились того, що Вєтров "підтвердив" свою участь у збиранні відомостей про стан заводів, настрій робітників та невдоволення селянства Бердянського району та передачу цієї інформації до Москви Іванову-Клишнікову [18, арк.90].

Отже, визначити центр цієї "контрреволюційної баптистської організації" неможливо, але, здається, слідство не дуже ретельно його вишукувало. Важливішим було створення міфу про масштаби баптистської змови.

За матеріалами справи, "метою" контрреволюційної організації серед баптистів було повалення радянської влади шляхом збройного повстання в тилу, під час можливої війни та підготовка його безпосередніх учасників.

"Завдання" пресвітера Бердянської громади І. Д. Вєтрова полягало у створенні з баптистського активу контрреволюційної організації та виховування рядових віруючих в антирадянському дусі. Вєтров "зізнався", що протягом 1935-1938 рр. завербував до організації М. І. Педана, Ф. Медведського, З. Ф. Бондаренка, І. В. Іванова та Ф. С. Вержиковського [18, арк.43]. У результаті протягом одного дня 25 березня 1938 р. всі названі пресвітером учасники міфічної "контрреволюційної" організації були заарештовані.

У ході слідства І. В. Іванов розповів про свою учать у підготовці кадрів з іранопідданих для збройної боротьби та вербування до контрреволюційної баптистської організації Піраєва І.М. та Мухатас Л.В. [18, арк.62].

Ф. С. Вержиковський "зізнався" в участі у контрреволюційній організації серед баптистів, проведенні агітації проти колгоспів та хлібозаготівель [18, арк.101].

В участі у контрреволюційній організації та антирадянській пропаганді "зізнались" З. Ф Бондаренко і М. І. Педанов. Останньому приписали ще й "обтяжливі обставини" - службу у білогвардійських військах та зв'язок з закордоном. Слідчі закидали Педанову передачу до Німеччини відомостей про "неіснуючий" на Україні голод [18, арк.111,113,120].

Отже, 1 квітня 1938 р. слідча справа № 235 за звинуваченням І. Д. Вєтрова, М. І. Педанова, Ф. С. Вержиковського, З. Ф. Бондаренко за статтями 54-11 (участь у контрреволюційній організації), 54-10, ч. 2 (антирадянська пропаганда і агітація) КК УСРР була направлена на розгляд трійки при УНКВС по Дніпропетровській області [18, арк.133].

У березні цього ж року відбулось засідання трійки, на якому Вєтров І.Д., Педанов М.І., Вержиковський Ф.С. та Бондаренко З.Ф. були визнані членами контрреволюційної повстанської групи серед баптистів Бердянського району, що мала на меті підняти збройне повстання проти радянської влади. Крім того, визнавалось, що група була пов'язана з одним з керівників контрреволюційного центру - Дацко П.Я., який за завданням іноземних розвідувальних органів проводив роботу з вербування повстанських кадрів серед баптистів [18, арк.134].

Трійка постановила розстріляти винних та конфіскувати їхнє майно. Рішення було виконано 27 травня 1938 р. [18, арк.134]

Таким чином, заарештувавши 2 лютого 1938 р. пресвітера Бердянської громади євангельських християн-баптистів І. Д. Вєтрова, слідчі органи швидко "розкрили" цілу контрреволюційну організацію серед баптистів, яким інкримінували підготовку збройного постання поти радянської влади і успішно закрили справу, покаравши винних, вже в травні місяці.

Очевидно, карним органам не достатньо було знищити баптистських проповідників як моральну опозицію, в такому випадку їм би присудили кілька років таборів. І вони повернулись би, маючи ще більший авторитет серед віруючих. Обов'язково потрібно було створити образ небезпечного політичного ворога зі зброєю в руках, готового в будь-який момент вдарити в спину радянському ладові.

Але чи дійсно пресвітер та троє проповідників баптистів були винні перед державою у такому страшному злочині?

Кожна сторінка карної справи, навіть ті, що відносяться до 1938 р., ставить звинувачення під сумнів.

Вивчаючи справу, не важко помітити, що в ній немає жодних доказів вини заарештованих. В основу звинувачення були покладені зізнання самих заарештованих та осіб, що проходили по інших справах. При цьому у 1938 р. не було допитано жодного свідка.

Якщо припустити, що пресвітер баптистської громади дійсно організував контрреволюційну організацію та готувався до збройного повстання, то виникає ряд логічних запитань.

По-перше, фінансування організації. Але в справі не наводиться жодних доказів наявності у Вєтрова І. Д. чи його "спільників" великих сум готівкою. За протоколами трусів обвинувачених крім документів та релігійної літератури нічного не було знайдено.

По-друге, наявність зброї чи джерело її постачання. У протоколі допиту Педанова М.І. зазначено, що члени організації не обговорювали це питання, але планувалось скористатись рушницями для полювання, які нібито зберігались в окремих членів громади.

По-третє, кількісний склад учасників майбутнього повстання. У справі фігурують прізвища всього 13 осіб, так чи інакше пов'язаних з "контрреволюційною" організацією, з яких четверо - Кузьменко С., Сичьов Н., Василець М., Волошина А. - були тільки потенційними учасниками (їх не встигли завербувати); четверо - Іванов І.В., Піраєв 1.1., Хошабо Р. та Мухатас Л.В. нібито були членами "націоналістичної контрреволюційної організації серед іранопідданих" і теоретично могли приєднатись до баптистів під час "повстання"; Петров С.В. - благовісник з Далекого Сходу, приїздив до Бердянська періодично.

Таким чином, кількісний склад Бердянської баптистської "контрреволюційної організації", що нібито готувала збройне постання