Підсумовуючи, необхідно зазначити, що організаційні форми, напрямки діяльності просвітянських організацій створювали передумови для організації Вільного козацтва в Олександрівську.

Велике значення для відродження козацтва в місті та повіті відіграла діяльність Ю. Магалевського. Як голова повітової Ради, він активно підтримував організацію Вільного козацтва [19]. 21 вересня 1917 р. відбулося об'єднане засідання повітової Ради та представників партій УСдРП і УПСР. Під головуванням Ю. Магалевського на засіданні обговорили позицію міської Ради робітничих і солдатських депутатів щодо УЦР та автономії України. Засідання винесло рішення, що українці вийдуть з Ради, якщо вона вороже поставиться до УЦР: "...Магалевський чита відношення Українського військового генерального комітету до Повітової ради за Вільне козацтво. Вирішено негайно приступить до формування Вільного козацтва, поза як городу в недалекім часу загрожує анархія і бунти. Доручено товаришам, котрі працюють на заводі зараз-же приступити до запису в Вільне козацтво. Вирішено послать відповідь Генеральному комітетові на його запитання: заснування Вільного козацтва в м. Олександрівську і його повіті необхідно, і якомога найскоріше. Таке заснування зустріне прихильність населення. Організації Вільного козацтва як такої, в повіті ще ніде немає. Повітовий комісар Олександрівського повіту в разговорі з членом ЦР І. Іванченком дуже бажав такого заснування і дав згоду допомагати керівникам такої організації" [17, арк. 17].

Новий етап у розгортанні вільнокозацького руху на Півдні України охопив жовтень—листопад 1917 р. Після проведення І Всеукраїнського козацького з'їзду, який відбувся 3-7 жовтня 1917 р., завершується організаційне оформлення руху та його ідеології. Наочною агітацією для вільнокозацького руху стали паради, присвячені проголошенню ІІІ Універсалу УЦР. Вільнокозацькі формування брали участь у таких парадах в Одесі, Катеринославі, Новомосковську. В Олександрівську 26 листопада відбулося свято з приводу оголошення ІІІ Універсалу УЦР. На площі Т. Шевченка було відправлено молебень, після якого відбувся парад вояків-українців. Виступала також і сотня Вільного козацтва. Після параду кандидат Всеукраїнських установчих зборів Радомський виступив з промовою. Тут маніфестантів вітали комісар УНР Лазаренко, голова повітової управи Міхно, голова повітової ради Ю. Магалевський, голова ради селянських депутатів Іванченко, від земельного комітету - Скрипник, від Вільного козацтва - Оліфер. Останні слова кожного промовця покривались гучними "Слава!" і оплесками [20].

Активну участь вільнокозацькі загони брали у воєнних діях під час війни УНР з радянською Росією. На першому етапі війни (грудень 1917 - січень 1918 рр.) формування Вільного козацтва охороняли важливі об'єкти, залізничні вузли, придушували повстання у тилу армії УНР. Такі ж завдання виконували і олександрівські вільні козаки.

Після захоплення Харкова більшовиками та боїв під Бєлгородом перед загонами матросів і червоногвардійців було поставлене завдання захопити залізничні вузли: Синельникове й Олександрівськ. С. Петлюра наказав коменданту Олександрівська розібрати залізничну колію й затримати матросів. 11 грудня 1917 р. більшовики захопили Синельникове і почали наступ на Олександрівськ. Збільшовизовані чорноморські матроси під командуванням Мокроусова вирішили пробиватися до Севастополя. Вільні козаки Олександрівська, у лавах яких було багато залізничників, намагалися перешкоджати. Вони розбирали колію, але це не дало результату [21].

В Олександрівську одночасно назрівав внутрішній конфлікт між місцевими більшовиками й українською владою. За спогадами Ю. Магалевського, причиною конфлікту були спроби більшовиків захопити бронеавтомобілі, які були у ремонті в автомайстернях [16, с. 157]. Конфлікт неминуче повинен був вибухнути. Сили сторін були нерівні: 300 місцевих червоногвардійців, яким протистояли не більш ніж 40 вільних козаків, 13 вояків українців і десяток старшин. Тому Голова української повітової ради Ю. Магалевський запросив до Олександрівська гайдамаків 3-го Гайдамацького куреня, які прибули з Катеринослава. Їх було 250 осіб на чолі з сотником. Уночі 12 грудня 1917 р. гайдамаки разом з вільними козаками захопили два готових до бою та десять невідремонтованих бронеавтомобілів і роззброїли більшовизованих вояків 3-ї тилової авторемонтної майстерні [14].

У складну військово-політичну ситуацію в місті втрутився більшовицький відділ Мокроусова. За домовленістю між українським командуванням і матросами загін повинен був без зупинок проїхати через Олександрівськ. Не довіряючи більшовикам і виконуючи наказ УЦР, комендант міста зробив спробу зупинити відділ матросів. Для цього був розібраний міст, а потяг з матросами обстріляний гайдамаками з кулеметів. Матроси змушені були повернутися до попередньої станції, а зранку 13 грудня, відремонтувавши міст, увійшли до міста. [22]. Поява матроських ешелонів стала сигналом для виступу червоногвардійців Олександрівська. Матроси захопили Південний вокзал (ст. Запоріжжя-І), зайняли телеграф і арештували український штаб. Була заарештована група офіцерів бронедивізіону, в тому числі підполковник Риков [23]. Об'єднані сили матросів і місцевих червоногвардійців повели наступ на центр міста. Збільшовизовані солдати автомайстерень виступили на допомогу наступаючим. У районі моста автомобілісти були обстріляні сильним вогнем гайдамаків і вільних козаків [24]. Увечері 12 грудня більшовики зайняли значну частину міста. Центром опору українців став Катерининський вокзал (ст. Запоріжжя-ІІ) та Катерининські залізничні майстерні (суч. Запорізький електровозоремонтний завод). Як ми вже зазначали, більшість робітників-залізничників вступила до сотні Вільного козацтва. Червоногвардійці та матроси зробили спробу оволодіти Катерининським вокзалом, але потрапили під кулеметний вогонь українських формувань - п'ятеро матросів убито, решта взята до полону. Вночі 13 грудня більшовики