В. С. Гвоздик

ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА У ЗАПОРІЗЬКОМУ РЕГІОНІ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917- ПОЧАТОК 1918 РР.)

Сьогодні Україна переживає складний процес утвердження нових форм політичного, економічного, соціального, духовного життя, і її успіхи на цьому шляху багато в чому залежать від здатності політиків враховувати національно-державницькі і соціальні прагнення як українців, так і представників національних меншин, шукати взаєморозуміння між собою. Аналогічно стояли ці питання і в період розгортання національної революції 1917-1920 рр. Хоча вона і не досягла остаточної мети, проте деякі її уроки слід враховувати нашій політичній еліті і сьогодні.

Дослідження характеру і змісту революційних подій 1917 - 1918 рр. в Запорізькому краї - регіоні зі значними етнонаціональними та соціокультурними особливостями - є актуальною науковою проблемою. Однак вона й досі залишається маловивченою, хоча увага до регіональних аспектів Української революції могла б пролити додаткове світло й на саму цю революцію.

Уся політична боротьба в Україні в 1917 р. розглядалася радянськими істориками крізь призму обґрунтування неминучості "Великої Жовтневої соціалістичної революції" та перемоги в ній більшовицької партії. Такими є, наприклад, праці Ю. М. Гамрецького, Ж. П. Тимченко, О. Й. Щусь

, С. К. Мельника [2]. Загальну характеристику політичним партіям і їх діяльності в регіоні ми знаходимо у роботах Ю. I. Терещенка [3], Р. I. Вєтрова, Б. I. Корольова [4], які основну увагу звертали на висвітлення вирішальної ролі більшовицької партії; українські національні партії отримали в їх роботах назву дрібнобуржуазних, а їх роль у національно-визвольній боротьбі майже не розглядалася.

Зі здобуттям Україною незалежності проблематика національної революції увійшла у ранг пріоритетних сфер дослідження українських істориків. Роботи В. Ф. Верстюка [5], О. П. Реєнта [6], В. Ф. Солдатенка [7], Ф. Г. Турченка [8] заклали концептуальні засади і нові методологічні підходи вивчення цього питання.

Останнім часом набирає обертів вивчення революційних подій під кутом зору історичної регіоналістики. Так, на південноукраїнському ґрунті націєтворчі аспекти визвольних змагань досліджує Г. Ф. Турченко [9].

Серед спеціальних праць, присвячених історії Запорізького краю, особливе місце посідає робота з багатотомної серії "Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область" [10]. Колектив авторів, звертаючи більшу увагу на дослідження історії краю у радянський час, розглядають політичну боротьбу крізь призму тодішньої ідеології, зауважуючи, що українські буржуазні націоналісти намагалися використати національно-визвольний рух у своїх інтересах. Разом із тим, робота цінна з точки зори фактичного матеріалу, відомостей про соціально-економічний та політичний розвиток Запоріжжя напередодні Лютневої революції. Автори справедливо підкреслюють, що в регіоні встановлення влади рад було досить складним.

З точки зору аналізу економічної, соціальної та етнічної ситуації у 1917 р. на Запоріжжі особливо цінною є двотомник "Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні"

. У другому томі колективної праці дається аналіз проблеми на регіональному рівні, окремо у Північній Таврії (Бердянському і Мелітопольському повітах) і в Олександрівському повіті Катеринославської губернії.

Що стосується двох вищеназваних повітів Таврійської губернії, то партійно-політична боротьба в них розглядається в декількох працях. Серед них можна виділити роботи В. I. Корольова. Автор дає цінний матеріал щодо розстановки політичних сил, широкого спектру політичних партій, що діяли в Північній Таврії. Проте участь у політичній боротьбі українських партій і громадських об'єднань розглядається В. Корольовим побіжно. Дослідження виділяється тим, що автор наводить неупереджену оцінку діяльності більшовицької партії [12; 13].

Спеціальне ґрунтовне дослідження має вітчизняна історіографія щодо становлення, структури й розвитку рад у Північній Таврії. Цьому питанню присвятив свою дисертацію історик В. В. Федунов [14]. У роботі дається поетапний аналіз виникнення й діяльності рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, їх місця у політичній боротьбі, трансформації статусу, ставлення до Тимчасового уряду і Центральної Ради, до національного питання.

Враховуючи, що в партійно-політичній боротьбі в регіоні велику роль відігравало єврейське населення, варто зупинитися на історіографічному огляді цього аспекту проблеми. Дослідження з цього питання на регіональному рівні проводить вчений С. Орлянський, який на базі переважно російсько- та українськомовних джерел розглядає історію єврейської общини м. Олександрівська і аналізує її роль у політичному житті краю [15; 16]. У широкому масштабі розглядає цю проблему

В. Старух [17]. Певну увагу вказаному аспекту приділив і автор цієї статті [18].

У цілому міра вивченості різних аспектів партійно-політичної боротьби в Україні у 1917 - на початку 1918 рр. контрастує з глибиною дослідження цієї проблеми на регіональному рівні. Враховуючи цей факт, а також зважаючи на наукове та практичне значення проблеми, головна мета запропонованої статті полягає у спробі провести комплексний аналіз партійно-політичної боротьби на Запоріжжі у 1917 - на початку 1918 р.

Серед основних дослідницьких завдань, на яких зосереджуватиметься наша увага, наступні; визначити географію впливу та зміни у кількісному і якісному складі основних політичних партій і громадських об'єднань у регіоні в досліджуваний період; показати роль і місце різних партійно- політичних сил у місцевих органах самоврядування та різних громадських організаціях (радах, профспілках, селянських спілках тощо); висвітлити процес наростання національно-визвольного руху в регіоні в умовах розгортання революції; проаналізувати динаміку змін у співвідношенні партійно-політичних сил у регіоні, продемонстровану, зокрема, результатами виборів 1917 р. до органів міського самоврядування та до Всеросійських і Українських Установчих зборів; дослідити зміст і характер боротьби за владу