Як безпосередньо в Росії, так і на території Запорізького регіону російський суспільно- політичний рух був представлений трьома основними напрямками: консервативним, ліберальним і соціалістичним.

Ліберальний напрямок суспільно-політичного руху очолювала Конституційно-демократична партія (кадети), яка офіційно в 1917 р. називалась Партією народної свободи (ПНС).

Будучи урядовою партією, кадети схилялися до еволюційного вирішення комплексу соціальних проблем при збереженні стабільності в суспільстві й обмеженні деструктивного потенціалу революції [41, с.147.].

В Олександрівському повіті ПНС була слабо представлена. Проте в Таврійській губернії ситуація була іншою. Великі організації кадетів діяли в Бердянську, Мелітополі, Оріхові. Серед їхніх лідерів можна виділити: в Оріхові - С. Гапонова (міський голова), у Мелітополі - Я. Зевіна [7, с.21].

Весною 1917 р. активізував свою роботу Всеросійський союз земельних власників (створений у 1916 р.). Визнаючи право власності рівносильним з іншими правами, такими, як свобода зборів, союзів, і належним до основних громадянських прав, члени організації допускали відчуження землі в певних межах за справедливу винагороду і збереження цілісності культурних і промислових господарств.

Так, наприклад, землевласники Олександрівського повіту на своєму установчому з'їзді, який відбувся наприкінці червня 1917 р., заявили, що Союз буде "протидіяти будь-яким спробам самочинного вирішення земельного питання до видання відповідного закону Установчими зборами" [42].

Широку мережу партійних організацій оперативно створили і російські соціалісти- революціонери. Навесні були відновлені старі чи з'явилися нові організації в Олександрівську, Бердянську, Мелітополі тощо [43].

В Олександрівську організація почала діяти на початку квітня 1917 р. До складу міського комітету соціалістів-революціонерів входили Михайловський (голова), Буцанов і Єременко (заступники), Кравець (скарбник), Кремаренко, Мекарт, Крят і Користельов [44]. Відомими членами партії в Бердянську були З. Горбенко, Шредер, Савицький; в Мелітополі - В. Бакута.

Значну роль в партійно-політичній боротьбі відігравали представники загальноросійського соціал-демократичного напрямку: меншовики і більшовики, які в Запорізькому регіоні весною 1917 р. входили в об'єднанні організації.

Найбільшою об'єднаною організацією соціал-демократів Катеринославщини була Олександрівська. Двоє її представників І. Мочалов та І. Литвинов виступали делегатами Всеросійської конференції меншовиків і об'єднаних організацій, що проходила в Москві 7-12 травня. У квітні-травні вона нараховувала 1500 членів [45, арк.9]. Проте за літо вона значно ослабла. 6 серпня на загальні збори організації, на яких було обрано новий міський комітет у складі Мухіна, Мочалова, Кошкіна, Потушанського, Черноусова, прийшло лише 60 осіб [46].

На дротяному заводі Жилова в Олесандрівську партійна організація соціал-демократів складалася в основному із латиських робітників і нараховувала 20 осіб [47, арк.2]. Помітну роль у політичному житті міста відігравали й латиські більшовики Е. Калин, Т. Зізберг, Я. Барбар, які були організаторами найбільшої профспілки металістів [48, с.27].

Навесні-влітку 1917 р. відбувалося стабільне зростання соціал-демократичних лав і в північних повітах Таврійської губернії. Так, у Бердянську місцева організація у січні 1917 р. нараховувала у своєму складі 18 осіб [49, с.29; 50], у квітні - 450, а в серпні - уже 700 [7, с.28].

Досить впливовою була соціал-демократична організація у Великому Токмаку. Там на загальних зборах 21 липня 1917 р. були присутніми 66 членів партії і 10 запрошених селян. Для проведення політичної роботи було обрано міський комітет, до складу якого увійшли 12 осіб: Монахов, Важник, Сожников, Соколов, Ігнатьєв, Калтига, Єлістратов, Олександров, Чурін, Крашевський, Білостоцький, Ручка [51].

Проте уже 10 серпня на конференції об'єднаних соціал-демократичних організацій Херсонської, Таврійської та Бессарабської губерній зазначалося, зокрема, що у Великому Токмаку місцева організація вже нараховує 150 чоловік.

Відомо також про діяльність соціал-демократичних організацій в Мелітополі, Молочанську та в селі Лісне (Бердянського повіту) [7, с.27].

Певну роботу проводила і трудова народно-соціалістична партія, яка в ідейно-теоретичному плані знаходилась десь посередині між есерами і кадетами. 15 липня був обраний Бердянський комітет партії в складі Д. Гофмана (голова), В. Загорського (секретар), М. Державіна, Тютюми, Собецького, Шайтанова, Кульчицького [7, с.26; 52].

Особливе місце в політичній палітрі регіону займає політична діяльність Гуляйпільської організації анархістів на чолі з Нестором Махно. На думку В. Верстюка, "у політичній діяльності Махна на той час анархізм відігравав швидше роль формального чинника, політичного флеру, який надавав гуляйпільцям і анархістам додаткової значущості в очах односельців" [53, с.23-24].

Так, на відміну від промислових центрів Донбасу, Катеринослава чи Олександрівська, де з літа-осені 1917 р. почали формуватися загони Червоної гвардії, у Гуляйполі була створена Чорна гвардія. У серпні 1917 р. Махно став головою ради робітничих і селянських депутатів у Гуляйполі. На районному з'їзді рад він виступив одним з ініціаторів прийняття резолюції, яка таврувала спроби Тимчасового уряду і Центральної Ради прибрати всю повноту влади до своїх рук.

У резолюції зазначалося, що "з'їзд Рад трудящих рішуче засуджує претензії урядів - тимчасового уряду у Петрограді і Української Центральної Ради у Києві - на управління життям трудящих і закликає ради на місцях, усе трудове населення, яке згуртувалося навколо них, ігнорувати будь-які розпорядження цих урядів. Народ - правитель для себе, у своєму середовищі. Це його споконвічна мрія, і настав час втілити її у життя. Віднині вся земля, фабрики і заводи повинні належати трудящим. Трудове селянство - господар землі, робітники - господарі заводів і фабрик" [53, с.24].

Навесні-влітку 1917 р. анархісти Гуляйполя активно виношували ідею створення селянами і робітниками "організованої, територіальної громадської одиниці безвладного характеру", яка б покликала "громадські комітети" на боротьбу,