Ліберально-консервативні сили, очолювані кадетами, включившись у виборчу кампанію, намагалися переконати широкі кола населення, що вибори до міських дум не мають політичного значення, обмежували завдання муніципальної кампанії рамками суто економічної боротьби за реформи міського господарства при збереженні існуючого капіталістичного ладу.

Що ж до державного самовизначення України у більшості випадків кадетські організації регіону під час муніципальних виборів просто уникали обговорення національного питання.

Слід зазначити, що стара адміністрація Олександрівської думи питаннями організації виборів майже не займалася. Тому ініціативу в їх проведенні взяв на себе соціалістичний блок, що діяв при раді робітничих і солдатських депутатів. За пропозицією членів блоку місто було поділено на 7 виборчих районів, заново були складені списки виборців.

Досить гострою була боротьба і під час виборів і до Олександрівської міської думи. Проте якщо у прихильників соціалістичного блоку, за який голосували в основному росіяни і українці, була відносна єдність, то серед єврейського населення ситуація була іншою. В першу чергу, сильно конфронтували між собою бундівці і сіоністи.

Представники Бунду на численних багатолюдних мітингах доводили, що інтереси простого єврейського люду - це загальнопролетарські інтереси і заохочували виборців приєднатися до соціалістичного блоку. Національно-демократичні елементи з цим не погоджувалися.

У результаті гострих дебатів на мітингах, що мали місце 3, 7 і 9 червня 1917 р. бундівці увійшли в соціалістичний блок, а інші єврейські громадські організації виставили своїх кандидатів по списку № 2 (Єврейський позапартійний блок). Окремим списком виступала місцева організація ортодоксальних євреїв [80].

Поляки-соціалісти, бойкотуючи список №8 (список осіб німецької національності), не виставили своїх кандидатур, а вирішили віддати голоси соціалістичному списку № 3.

Окремим списком виступали: партія народної свободи, Олександрівський комітет РСДРП(б), партія ортодоксальних євреїв, український соціалістичний блок та ін.

Матеріали місцевої газети "Единение" дають можливість досить об'єктивно і точно показати хід і результати виборів.

У місті конкурувало 10 списків. Із 28555 виборців проголосувало 18 432 (64,6%) чоловік.

Конкретні результати виборів до міської Думи Олександрівска демонструє таблиця 1.

Таблиця 1 Результати виборів до Олександрівської міської думи [81, арк.4; 22, 6 июля]

Ми бачимо, що впевнену перемогу отримав соціалістичний блок (РСДРП(б) та соціалісти- революціонери). За них проголосували 59,2% виборців, що дало їм змогу провести 32 депутати із 53 гласних думи.

Друге і третє місця поділили між собою єврейський позапартійний демократичний блок (за нього проголосувало 2175 (11,8%) чол. і український соціалістичний блок (за нього проголосувало 1998 (10,8%) чол.). Згідно з квотою вони провели в Думу по 6 депутатів. Якщо в можливостях єврейського списку щодо успішного завершення компанії сумнівів не було (міське населення на 30% було єврейським), то результати виборів за українським списком у зрусифікованому Олександрівську були несподіванкою.

Єврейський позапартійний демократичний блок провів у гласні Олександрівської міської думи - М.М. Жаботинського, А.М. Геншафта, М.Г. Грузенберга, Д.С. Кантер, А.Я. Лещинського та Л.І. Беньяша.

Депутатами від українців стали: Ф.В. Полежайченко, Д.Г. Півнєв, А.С. Яковина, І.А. Похилов, Є.К. Лазаренко і Л.Н. Чіріков. За більшовицьким списку було обрано лише одного гласного думи М.І. Харченко (за нього проголосувало 270 (1,5%) виборців).

Головою міської управи було обрано С.С. Попова (соціаліст-революціонер, голова повітового земельного комітету, заступник голови Олександрівської ради робітничих солдатських і селянських депутатів, гласний повітового і губернського земств).

До складу управи ввійшли також В.І. Сонін (соціаліст-революціонер, інженер-хімік, голова місцевої ради робітничих і селянських депутатів, заступник голови міського продовольчого комітету, член бюро виконавчого комітету громадських і робітничих організацій), П.С. Єременко (соціаліст-революціонер, педагог, член ради робітничих депутатів і член бюро виконкому громадських і робітничих організацій), К.Є. Лазаренко (соціал-демократ, педагог), Н.А. Крилов- Мартинов (соціаліст-революціонер), В. І. Береза (соціаліст-революціонер), М.Г. Воронов (соціал- демократ), М.Ф. Мухін [82; 83].

Що стосується Бердянська, то тут ми можемо спостерігати наступну ситуацію. Перші муніципальні демократичні вибори проходили в умовах політизації населення. До виборчої кампанії включились усі політичні партії. Передвиборчі збори проходили в атмосфері міжпартійного суперництва і накалу політичних пристрастей.

Оскільки партії в губернії були ще малочисельними, а населення у більшості своїй не розбиралося у програмних відмінностях, політика блоків політичних партій на виборах отримала широке розповсюдження. Так, у Бердянську соціалістичний блок склали кандидати від усіх течій, які там були: РСДРП(об), соціалісти-революціонери, Бунд, УСДРП, Поалей-Ціон, єврейські соцпартії. З даних у нижченаведеній таблиці видно, що у виборах у Бердянську взяло участь 70 % виборців, тобто абсентеїзм для цього часу був досить незначним. Це яскраве свідчення помітної політизації жителів краю влітку 1917 р. [13, с.12]

На виборах до Бердянської міської думи було зареєстровано усього 16855 виборців. Конкретні результати виборів узагальнені у таблиці 2.

Таблиця 2

Результати виборів до Бердянської міської думи [84-86]

У результаті виборів найбільшу кількість місць отримали соціалісти-революціонери. Тут ми бачимо також, що значну кількість голосів дістали так звані домовласники і садоводи. Це пов'язано з тим, що вони репрезентували інтереси найзаможніших верств міського населення та частини інтелігенції.

Говорячи про результати виборів до міської думи Мелітополя, можемо навести наступні цифри.

Таблиця 3

Результати виборів до Мелітопольської міської думи [85; 60]

У