В. М. Константінова

ПУБЛІКАЦІЇ "ОДЕСЬКОГО ВІСНИКА" ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ БЕРДЯНСЬКА ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ ХІХ СТ.

Газетні публікації мають дещо дивну, подвійну природу. З одного боку, їхнє життя дуже нетривале: вже через кілька місяців, тижнів, а то й днів більшість із них втрачає свою актуальність. Адже газети покликані інформувати читачів про новини, висвітлювати питання, які викликають найбільший інтерес читацької аудиторії на даний момент. Те, що ще недавно викликало жваве обговорення, до чого була прикута увага і кореспондентів, і читачів, невдовзі витісняється іншими подіями, відходячи на другий, третій, четвертий план і, нарешті, йде у небуття. Це відбувається сьогодні; подібне спостерігалось і в позаминулому столітті. Звичайно, з певною поправкою на відмінності самих темпів життя, обсягів інформаційних потоків.

З іншого боку, газетні матеріали і через десятки, сотні років після їхнього опублікування викликають неабиякий інтерес. Вони - цінне джерело для вивчення історичного минулого. І, як не дивно, ця цінність великою мірою обумовлюється тією ж специфікою, яка визначає швидке "старіння", втрату актуальності газетних публікацій невдовзі після їхнього виходу у світ. Адже для того, щоб глибше зрозуміти події минулого, дуже важливо побачити їх очима сучасників. Сучасників, які аналізували і описували факти, ще не маючи можливості оцінювати їх "заднім розумом", враховуючи знання про подальшу логіку розгортання подій. Коротка кореспонденція про, здавалось би, незначний факт згодом може виявитись неоціненною для дослідження витоків знакових історичних подій.

Як для професійних істориків, так і для нефахівців, які, "просто" цікавляться минулим, дуже важливо побачити це минуле не тільки крізь призму переважно "сухої" інформації архівних справ. І саме газетні публікації надають для цього чудову можливість, містячи у собі оціночні судження, віддзеркалюючи ті чи інші переконання, вподобання, симпатії та антипатії кореспондентів.

Нарешті, сторінки старих газет містять великі масиви інформації про подробиці, які не фіксувались в інших видах джерел, або ж, якщо і фіксувались, то ті, інші, джерела на сьогодні вже є втраченими.

Все сказане вище є справедливим і щодо значення публікацій газети "Одеський Вісник" для реконструкції, або, якщо хочете, відтворення (залежить від того, з яких методологічних позицій підходити) історичного минулого міста Бердянська.

Саме аналізу публікацій "Одеського Вісника", присвячених історії Бердянська останньої чверті ХІХ ст., і присвячена ця розвідка. Вельми симптоматично, що до останнього часу дослідники як історії Бердянська, так і Південної України в цілому використовували лише окремі статті "Одеського Вісника", присвячені Бердянську, і не намагаючись виявити та систематизувати весь масив таких публікацій.

Аби наблизитись до розуміння значення "Одеського Вісника" як історичного джерела для дослідження минулого міста Бердянська, варто замислитись над тим, чим була періодична преса для наших предків, які жили в позаминулому сторіччі.

Беззаперечно, недоречно ставити знак рівняння між роллю газет у сучасному світі і в минулому. На порядки відрізняється кількість періодичних видань, що виходять сьогодні і видавались у ХІХ ст. Тим більше - їхні наклади: якщо зараз кількатисячний тираж є скромним і для районної газети, то колись така кількість примірників була вельми пристойною для видання, чия основна читацька аудиторія охоплювала простори від Молдови до Кавказу. А саме таким виданням і був "Одеський Вісник".

Такі разючі кількісні відмінності не пояснюються лише тим, що й населення регіону у ХІХ ст. було значно меншим, аніж сьогодні. Тут далися взнаки і відмінності рівня писемності, освіченості, і цілий ряд інших факторів, включаючи відмінності культурної, ідеологічної та суспільно-політичної ситуації.

Утім, було б глибокою помилкою припущення, що значення преси для суспільства та окремих громадян ХіХ і ХХІ ст. відрізняється пропорційно до співвідношення кількості населення і чисельності та тиражів газет.

За відсутності таких звичних для нас засобів масової інформації, як телебачення, радіо, іпіегпеї-видання, саме на газети великою мірою покладались функція формування суспільної думки, завдання інформування населення тощо. І якщо для влади було важливим використання газетних шпальт для ідеологічного впливу на читачів, то видавці і кореспонденти мали на меті, між іншим, вплив як на читачів, так і на саму владу. Що ж стосується "споживачів" газет, то вони шукали у виданнях і цікаву, і корисну для них інформацію. Видавці ж, будучи зацікавлені в тому, аби розширити коло читачів (особливо після дозволу 1865 р. на роздрібний продаж газет), прагнули, аби їхнє видання відповідало обом потребам "читаючої публіки". Звичайно, з поправкою на характер і спрямованість видання, його фінансові можливості, на вподобання власника, на діяльність цензури і цілий ряд інших факторів. З огляду на це зрозуміло, що систематична поява на сторінках "Одеського Вісника" кореспонденцій з Бердянська відповідала інтересам і видавців, і читачів газети. Певною мірою ці публікації служили й каналом зв'язку між особою і владою, доносячи до відома останньої ті проблеми (а іноді пропонуючи і "підказки" шляхів їх розв'язання), які хвилювали кореспондентів та інших мешканців приморського міста. Разом із тим, шпальта газети активно використовувались бердянцями для формування певного іміджу міста в очах купців і товаровиробників, від активності яких залежало процвітання Бердянська.

Природно, що чи не найбільше матеріали "Одеського Вісника" про Бердянськ цікавили самих бердянців. У місті ще не видавалось своїх, місцевих, газет. А бердянський читач прагнув дізнаватися з преси не тільки про події,