У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


можна говорити про наближеність І. Левенця до останнього. Про це свідчить і пізніше листування між гетьманом та полтавським полковником, яке зафіксувало досить таки, як на той час, приятельські їхні звернення один до одного. Був присутній на нараді у Батурині в третій декаді жовтня 1708 р., а отже був посвячений у плани гетьмана. Про прихильність до них свідчать і подальші події. Охтирський полковник Ф. Осипов повідомляв російську сторону про те, що полтавський полковник І. Левенець наказував читати гетьманські листи по полтавських церквах. Тоді ж, не виконуючи наказ царя Петра І, І. Левенець не поспішає на Глухівську раду для обрання нового гетьмана, незважаючи навіть на особисте та неодноразове звертання до нього Г. Головкіна. Вірність полковника мазепинському курсу 20 листопада 1708 р. своїм листом до І. Левенця підтвердив і гетьман І. Мазепа: "Мы вдячни же ваша милость горливую и оборону отчизны Своей от тиранского московского ярма заховуешь, всегда свое постоянство", одночасно прохаючи полковника підготуватися до захисту території Полтавського полку від московських військ. Листування у такому ж дусі продовжувалося між полтавським полковником і гетьманом І. Мазепою і далі. Про вірність Полтави та полкової старшини гетьману 18, 19 і 20 листопада 1708 р. повідомляє царя Петра охтирський полковник Ф. Осипов. Саме ці повідомлення примусили Петра І відправити до міста російські полки на чолі з О. Волконським. Про це рішення цар повідомляє полтавського полковника своїм листом від 27 листопада, наказавши впустити їх до міста "без всякого прекословия". 17 січня з приходом до Полтави полковника О. Келіна, призначеного комендантом міста, Іван Левенець фактично був відсторонений від командування полтавською залогою, його родина ще до 26 квітня була вивезена до Харкова, а згодом туди було відправлено під арештом і полтавського полковника. С. Павленко помилково говорить про те, що на час облоги міста шведами Іван Левенець уже знаходився під арештом у Харкові, однак джерела свідчать про його присутність у місті, але знову ж таки під домашнім арештом. Таким чином, полтавський полковник Іван Прокопович Левенець заявив себе явним прихильником промазепинської орієнтації [3, с.192-196; 4, с.392-397; 5, с.49].

Черняк Іван Леонтійович - р. н. невідомий, представник старої полтавської козацької, старшинської родини, у березні 1695 р. згадується на уряді полтавського полкового писаря, у квітні 1695 та 1699 рр. очолював одну з полтавських сотень, полтавський полковник у 1709-1722 рр. змінив на цій посаді прихильника І. Мазепи І.П. Левенця після зняття шведської облоги з полтавської фортеці. Відомий як прихильник проросійської орієнтації, однак у 1713 р. звинувачувався у прихильному ставленні до запорожців та кошового Костя Гордієнка, якого попереджав про небезпеку від царя при поверненні в Україну, протегуванні колишніх прибічників І. Мазепи. Очевидно входив до кола наближених до В.Л. Кочубея осіб, через що не мав довіри гетьмана та близької до нього старшини [6, с.1-17; 7, с.23-24]. Як свідчить аналіз відомих джерел, був прихованим прихильником мазепинських ідей, які не реалізував через недовіру до себе гетьмана. Через це опинився у таборі царя Петра І. Не зважаючи на здобутий політичний капітал, після його смерті (не раніше 1722 р.) родина поступово втратила чільне місце у старшинському колі.

Дорош Дмитрович (Дмитрієвич) - рр. н. і см. невідомі. Посаду полкового обозного займав з 1700 по 1709 рр. Підтвердженням його активної промазепинської діяльності є вже те, що разом з іншими козацькими старшинами, після розгрому шведів під Полтавою пішов у вигнання разом з гетьманом І. Мазепою і в подальшому брав активну участь у боротьбі за визволення України від московського владарювання на стороні гетьмана Пилипа Орлика [3, с.244; 8, с.51]. Як активний прихильник І. Мазепи згадується у слідчій справі стосовно полковника Івана Черняка у 1914 р. [6, с.5-7]. Після подій 1709 р. представники родини на території Полтавщини в джерелах не згадуються. Сам Д. Дмитрієвич неодноразово згадується у "Генеральному слідстві про маєтності Полтавського полку 1729-1730 рр." як "изменник" [9, док.17,132,134,135].

Нащинський Клим - рр. н. і см. невідомі, полтавський полковий обозний у 1709-1722 рр. змінив на цій посаді Дороша Дмитрієвича після полтавської битви. До цього, у 1709 р. займав посаду полкового осавула [10, с.183,185]. Представник старої полтавської козацької родини. Відомий як прихильник проросійської орієнтації.

Красноперич Іван Іванович - р. н. невідомий, у 1675 - згадується як хорунжий, 1682-1683, 1688, 1695-1697 полтавський городовий отаман, полтавський полковий суддя у 1691-1709 рр. Належав до старих полтавських козаків, які пам'ятали іще часи Б. Хмельницького. Разом з іншими старшинами пішов у вигнання і після 1709 р. разом з родиною мешкав на непідвладній царю Петру території України. Згодом члени його родини знайшли притулок у містечку Крилові. Помер після 1718 р. Як і Дорош Дмитрієвич у "Генеральному слідстві." неодноразово згадується як "изменник", і як і Дорош був позбавлений усіх своїх маєтностей [3, с.244; 8, с.53-54; 9, док.55,56,99,135; 11, с.27; 12, с.66-67].

Несвіт Іван - рр. н. і см. невідомі, у листопаді 1693 р. наказний полтавський городовий отаман, у вересні 1701 та березні 1705 рр. наказний полтавський полковник, у квітні 1704 р. - наказний полковий суддя [10, с.182,184]. Прихильник проросійської

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11