Стосовно посади полкового осавула не можемо сьогодні поки що сказати хто її займав, але з упевненістю можна говорити про те, що це був прихильник І. Мазепи. Оскільки у 1709 р. цю посаду займає нова людина - Клим Нащинський, однак невдовзі, того ж року його змінює Василь Сухий. Говорити про К. Нащинського як про прихильника І. Мазепи у зв'язку із втратою ним посади тут не доводиться, оскільки він був зміщений з посади не через свої політичні погляди, а через те, що отримав підвищення - був призначений полтавським полковим обозним [8, с.53; 11, с.28]. Стосовно Василя Сухого то звичайно, що після полтавської битви цю посаду міг займати лише прихильник проросійського табору.

Залеський Іван Степанович - рр. н. і см. невідомі, посаду полтавського полкового писаря займав у 1701-1715 рр. Виходячи з цього, можна говорити про його вірність царю Петру, однак жодних відомостей про перебування його у Полтавській фортеці під час її облоги шведами немає. [11, с.29]. Окрім того, факт його перебування на посаді у 1709 р. викликає сумнів. У слідчій справі стосовно полтавського полковника Івана Черняка 1714 р. як полтавський полковий писар згадується Лозинський. Тому говорити про політичну орієнтацію І.С. Залеського за наявними на сьогодні джерелами неможливо.

Лозинський - рр. н. і см. невідомі, полтавський полковий писар. Про його вбивство після Воздвиження у 1709 р. згадується у слідчій справі, яка проводилася у 1714 р. стосовно полтавського полковника Івана Черняка. У матеріалах слідства говориться, що трапилося це під час заворушення у місті. Причиною вбивства було звинувачення у тому, що писар не хотів читати на раді грамоти, направлені до міста царем Петром [6, с.6]. З цього можна зробити висновок про його наближеність до тодішнього діючого полковника Івана Левенця та стосовно промазепинської орієнтації самого писаря.

Нащинський Дорош Андрійович - рр. н. і см. невідомі, посаду полкового хорунжого займав у 1701-1710 рр. Виходячи з цього, можна говорити про те, що він залишався вірним царю Петру і дотримувався проросійської орієнтації [11, с.29].

Кованька Петро Олексійович - рр. н. і см. невідомі, як сотник полтавської городової сотні згадується у квітні 1708 р., однак є згадка про нього, датована 1709 р., як про знатного товариша полтавського. Тому питання про те, чи був він сотником городової сотні, залишається відкритим, однак можна говорити про те, що П.О. Кованька залишався на московському боці, оскільки ані він, ані його родина не піддавалися репресивним заходам, а наступного 1710 р. навіть отримав підвищення - зайняв уряд полтавського полкового судді [11, с.68; 8, с.61,65].

Зеленський Богдан - рр. н. і см. невідомі, сотник Полтавської Першої полкової сотні. Займав посаду у листопаді 1708 р. Відомості про політичну орієнтацію, не віднайдено.

Юхименко Василь - рр. н. і см. невідомі, як сотник Білицької сотні згадується у 1709, 1725 та 1732-1739 рр. [10, с.193]. Виходячи з цього, можна говорити про надання йому сотницької посади уже після подій Полтавської битви, як представнику проросійськи налаштованої старшини.

Кованька Петро Олексійович - як сотник Великобудиський згадується у 1708 р., однак перебування його на уряді у 1709 р. викликає сумнів через його проросійську орієнтацію (див. вище).

Бикинський Раско - рр. н. і см. невідомі, як сотник Кишінської сотні згадується у березні

р. [10, с.195] Інші відомості про нього, як і свідчення про політичну орієнтацію, не віднайдено.

Ярош Іванович (він же Єрофей Іванов у російській транскрипції) - рр. н. і см. невідомі, як

сотник Кобеляцької сотні згадується у квітні 1709 р. [10, с.194] Інші відомості про нього, як і свідчення про його політичну орієнтацію не віднайдено.

Стецько - прізвище, рр. н. і см. невідомі, як сотник Нехворощанський згадується у 17081714 рр. [10, с.198]. Прихильник І. Мазепи, однак після подій 1709 р. зберіг свою посаду. Користувався підтримкою полтавського полковника І. Черняка. Був звинувачений у прихильності до І. Мазепи та його ідей у 1714 р. в рамках справи, яка провадилася проти полковника І. Черняка. Після закінчення слідства позбувся посади [6, с.2]. Подальша доля невідома.

Роман Якович - прізвище, рр. н. і см. невідомі, уряд Новосанжарського сотника займав у 1702-1709 рр. відомий як прихильник І. Мазепи. У слідчій справі, що велася у 1714 р. проти полтавського полковника І. Черняка згадується про те, що новосанжарський сотник Роман їздив у

р. до гетьмана І. Мазепи у містечко Великі Будища [6, с.6].

Дмитро - прізвище, рр. н. і см. невідомі, сотник Переволочанський. Згадується у слідчій справі, яка у 1714 р. була порушена проти Полтавського полковника І. Черняка у зв'язку з тим, що він разом із загонами кошового К. Гордієнка "в Царичанке побили великороссийских людей" [6, с.2]. Таким чином, його промазепинська орієнтація не викликає сумнівів.

Друга полкова сотня - відомості відсутні.

Келебердянська сотня - відомості відсутні.

Китайгородська сотня - відомості відсутні.

Маяцька сотня - відомості відсутні.

Орлицька сотня - відомості відсутні.

Решетилівська сотня - відомості відсутні.

Сокільська сотня - відомості відсутні.

Старосанжарська сотня - відомості відсутні.

Царичанська сотня - відомості відсутні.

Таким чином, про сім із дев'ятнадцяти відомих нам представників полкової та сотенної старшини Полтавського полку можна говорити як про відвертих прихильників мазепинської політики. Стільки ж маємо і проросійськи