Тобто, не там шукали причину своїх поразок сучасні українські соціал-демократи? Тоді що завадило цій та іншим партіям зайняти достойне, на їх переконання, місце на Олімпі влади. На нашу думку, основних причин дві. Перша - це наповнення списків партій, друга - статутна будова. Перша є прямим наслідком другої. Слабка партійна структура дозволяла складати списки виключно на обласному рівні, або ж „заходити в партії" представникам бізнесу. Останнє стало можливим завдяки саботуванню на законодавчому рівні норм закону про державне фінансування партій. Що й зробило їх заручниками великого капіталу. Це стає очевидним під час аналізу якісного та персонального наповнення списку партій. Офіційно партійні списки складалися за наступною схемою:

Громаді було презентовано монолітне об'єднання однодумців, яке не лише складається з членів партії, а й заради найповнішого представлення інтересів всіх верств залучає найкращих представників суспільства та бізнесу регіону.

Але дійсність була іншою. Не політичні партії слід розглядати в центрі цієї схеми, а великі та малі підприємства та управлінців усіх рівнів. Саме вони наповнювали так звані „прохідні частини" списків. Так, на 110 місць в обласному „парламенті" в списках 45 партій та блоків йшла понад тисяча керівників сотень ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПП, місцевих адміністрацій, голів рад та інших структурних підрозділів органів державної влади [21].

Так, у списку кандидатів у депутати Запорізької обласної ради від ВБ Н. Вітренко ми знаходимо керманича ТОВ ВКФ „Ольф", який декілька років тому був членом Бюро обласної організації СДПУ(О). Поруч з ним ідеї прогресивного соціалізму відстоював і представник ВАТ „Мотор Січ" Л. Анісімов. А керівники ЗАТ „Емонт" одночасно йшли і в списку даної сили під №9, і в списку БЮТ (№12). Своєю чергою, список бютівців мав потужну групу від ЗАТ ЗАЗ (№ 2,7,13,18), яка, напевно, про вся випадок, була „продубльована" у списках КпУ та СПУ.

Запорізькі комуністи, які ледве не отримали неприємного сюрпризу (за результатами жеребкування КПУ(о) та КПУ опинилися в бюлетені для голосування поруч), свій список наповнили не лише автомобілебудівниками, а й керманичами металургійного комплексу, зокрема ВАТ „Дніпроспецсталь".

Представників ВАТ „Запоріжсталь" та керівників його філії ЗАТ „Пологівський олійно- екстраційний завод" ми можемо знайти і в списках керованої на той час Головою ОДА ЗОО НС „НУ". В списках останньої були не лише голови місцевих державних адміністрацій (Бердянської, Оріхівської, Приморської, Приазовської, Токмацької), а й представники бізнесу - ПБК „Славутич", тД „Славія", ВАТ „Азмол", ВАТ „Запоріжвогнетрив".

Тісними рядами йшли за списками нашоукраїнців і енергетики - представники ЗАЕС та ЗТЕС ВАТ „Дніпроенерго". І, звісна річ, енергетичний блок був у списках ПРУ. Разом із керівниками портів, підприємств, громадських організацій, як то БФ „Патріот Запоріжжя", члени якого є і в

списку ВБ „Запоріжжя - наше місто", що потужно представлено бізнесменами краю. Деякі з них довгий час пов'язували політичне майбутнє з СДПУ(О). Принаймні поки вона не пішла в опозицію.

Наведені приклади не є свідченням політичної боротьби на підприємствах регіону. Це місцеве віддзеркалення загальнонаціональної тенденції тотального проникнення бізнесу в політичні партії. Процес, який розпочався ще наприкінці 90-х рр. ХХ ст., не був настільки очевидним при мажоритарній системі виборів. Жодна партія тоді не афішувала власних спонсорів. Та й вони найчастіше намагалися дистанціюватися від будь-яких політичних проектів.

Ситуація змінилася, коли мажоритарна система виборів була замінена пропорційною. Представники бізнесу змушені були обирати - з ким вони прийдуть у владу. В політичній боротьбі вдача примхлива. Не покладаючись на неї і продовжуючи традиції російського мецената Сави Морозова, сучасні підприємці намагалися бути якнайширше представленими в усіх можливих партійних списках. Реально політичні партії можна групувати, беручи за основу наступне схематичне зображення як типове:

А тому не виникає питань, чому на базі ВБ Н. Вітренко в ЗОР створено декілька депутатських груп, а обраний за списками цієї сили В. Черленюх став головним суперником представника від ПрУ в боротьбі за посаду Голови облради. Він отримав активну підтримку з боку члена фракції НС "НУ" Голови ЗОДА і непримиренну опозицію від власної політичної сили. Принаймні від тієї частини, що має відношення до ВАТ „Мотор Січ". За кандидатуру В. Черленюха віддали голоси 44 депутати зі 118 [22]. Навіть якщо скласти кількість мандатів БЮТ та НУНС, як представників „помаранчевої" сили в регіоні, отримаємо 22. Де взялися ще 22 - таємниця. Навіть за умови абстрактної і теоретичної арифметики з 6 мандатами НБЛ, 5 „Віче" та 6 з групи „Русь".

У цьому ж руслі стає „зрозумілою" і логіка надання політичній силі, що набрала 3,8% та 7 мандатів, посад заступника голови облради та керівників 2 комітетів. Завдяки цьому ВБ „Не Так!" отримав 13% від загальної кількості керівних посад. Понад 50% комісій очолили члени ПРУ, яка на виборах отримала підтримку лише 35% виборців. Особливості бонусного розподілу мандатів