Але така ситуація могла статися лише як наслідок слабкості самих партійних структур як організацій. Це викликано вже внутріпартійними проблемами внаслідок вибору хибної, на нашу думку, моделі статутної будови організації.

Так ПРУ, СДПУ(О), ПСПУ, СПУ, КПУ створили партійні структури за наступною загальною схемою: Центральний керівний орган (всеукраїнська ланка керівництва) - Обласний комітет, Київський та Севастопольський міські комітети (територіально-адміністративна керівна ланка середнього рівня) - Районні та Міські комітети (місцева керівна ланка низового рівня) - Первинні осередки - Члени партії. Тобто, за основу було взято структурну будову КПРС, створену виключно для утримання влади шляхом тотального контролю. Тому сучасні політичні партії в практичній діяльності і зіштовхнулись з рядом труднощів управління, які ставлять під загрозу можливість свідомо-контрольованого виконання перебраних на себе державних повноважень та політичних зобов'язань.

Головною питанням, на нашу думку, стало те, що певні політичні сили, взявши за основу таку будову, не прийняли до уваги того, що подібного типу партійна організація може бути ефективною лише в тоталітарній системі, де багато питань внутріпартійних взаємозв'язків базових елементів знято через норми так званого демократичного централізму. Проблеми для партій виникають вже на рівні функціонування вертикального зв'язку обласний комітет - міський комітет обласного центру. Суть конфлікту полягає в тому, що фактично в партійній організації області існують дві самодостатні організації - обласна, згідно статуту, та міська, міста, обласного центру, згідно статуту і реаліям життя. Він загострюється, коли в силу певних обставин обком партії знаходиться не в обласному центрі. Так, Запорізький обком ПСПУ знаходився в м. Мелітополь. Суперечки між обкомом та Запорізьким міськкомом призвели в 2006 р. до розпуску спочатку обласної організації ПСПУ, а далі й деяких районних та міських організацій. Статутна будова зазначених політичних партій приховує потенційний конфлікт також на рівні: міська організація міста обласного підпорядкування - районна організація сільського району, АТО області.

Ще одним з наслідків переходу до пропорційної системи виборів стало фактичне подрібнення партійної мережі на три паралельні структури. Це пов'язано, в першу чергу, з одночасними виборами до ВРУ та місцевих рад.

У підсумку цілі різнорівневих підрозділів не співпадали. Це призвело до того чи іншого рівня децентралізації, який посилювався результатами виборів - перемогою або поразкою на кожному з трьох рівнів виборів.

Як бачимо, в ПРУ, СДПУ(О), ПСПУ, СПУ, КПУ Статутом закладені лінії потенційного конфлікту, нівелювання яких можливе лише авторитарними методами керівництва. Це призводить до нестійкості організації внаслідок великої залежності від лідера обласної партійної ланки.

Таким чином, за результатами виборів 2006 р. через невідповідність статутної будови ПРУ, ПСПУ, СДПУ(О), СПУ, КПУ та фактичної структури періоду виборів ці сили зіштовхнулися з проблемою організаційної децентралізації. У випадку з ПСПУ, СДПУ(О), КПУ, СПУ наслідком стала втрата політичного впливу на суспільство. Крім того, копіювання статутних положень КПРС призвело до створення внутрішньо нестійких утворень, що б'є по ефективності діяльності партій взагалі. Системність внутрішніх протиріч не дозволяє партійним структурам стати з'єднуючою ланкою між громадянами та владою. Проблема залишалась би суто внутріпартійною, якби не підвищення ролі останніх згідно політичної реформи. Тепер вони визначають подальший розвиток українського суспільства.

Іншими словами, прийняття положень політичної реформи об'єктивно підвищило рівень впливу політичних партій на всі сфери життя суспільства. Це змінило шляхи (напрямки) звернень громадян з метою вирішення особистих проблем в їхній бік. Будова ж політичних партій в Україні не дозволяє громадянам (виборцям) реалізувати конституційне право на владу і, що головне, задовольнити свої потреби через ці структури. Таке протиріччя між прагненнями громадян розв'язати ті чи інші питання за допомогою політичних партій і неможливістю цього внаслідок об'єктивної будови партій нівелює значення останніх. В свою чергу, поєднання шляхів (напрямків) вирішення проблем громадян через державні установи з кадровим наповненням цих установ політичними партіями призводить до підвищення значущості окремих членів партії на фоні об'єктивного зниження впливу партійних організацій в цілому. Всі вищезазначені тенденції закріплюються та посилюються як законодавчою базою України, так і статутними положеннями політичних партій. Що зводить їхні функції до забезпечення під час виборів „проїзного квитка" в ради всіх рівнів тим чи іншим конкретним особам. Ситуація, що об'єктивно складається в секторі партійно-політичного життя, може стати вироком для демократичного розвитку країни.

Таким чином, виборчі кампанії 2004-2006 рр., під час яких визначальну роль було відведено партіям та їх лідерам, призвели до фактичної руйнації місцевих організацій політичних партій та

фактичного перетворення їх з об'єднання однодумців в бутафорні організації, єдина мета яких створення ілюзії існування політичних партій як загальнонаціональних та всеохоплюючих. Останнє ж, в свою чергу, дозволяє формувати всю вертикаль влади згідно уподобань та потреб тих чи інших керманичів країни, реальних або ж удаваних.

Джерела та література

Бакунин М. Философия. Социология. Политика. - М., 1989.

Саміло Г. Правові засади становлення та розвитку політичних партій в Україні з кінця XIX ст. до 2001 р. (на матеріалах Запорізького регіону). Автореф. дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004.

Турченко Ф. Самостійницький транзит Запорізької партійно-радянської номенклатури 1991 р. // Наукові праці