В. В. Опанасюк

СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ДОБИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

У системі інститутів державної влади розрізняють інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, при цьому мають на увазі не поділ суверенної влади, яка по суті є неподільною, а функції інститутів державної влади. Функція - це роль, яку виконує система або елемент системи в її організації як цілого. Функція є реакцією на вплив середовища, що виражається як конкретний тип діяльності, спрямованої на організацію, розвиток або збереження системи як цілого.

У процесі роботи над проблемою вдалося виявити спеціальні дослідження інститутів або органів державної влади Війська Запорозького, які провели Г. Гаєцький [1], В. Горобець [2], А. Козаченко [3], В. Кривошея [4], І. Крип'якевич [5; 6], О. Мироненко [7; 8], Л. Окиншевич [9; 10], Я. Падох [11], А. Пашук [12], М. Слабченко [13; 14; 15], В. Смолій, В. Степанков [16], А. Ткач [17] та інші [18; 19]. Однак, тільки історична розвідка І. Крип'якевича, виконана ще на початку XX ст., носить комплексний характер і хронологічно обмежується добою гетьманату Б. Хмельницького.

Система інститутів державної влади Війська Запорозького будувалася на основі двох принципів - ієрархічного та територіального. Центральними інститутами державної влади були інститути Військової (Генеральної) ради, гетьманства, Генеральної ради старшин та Генерального уряду. Військова (Генеральна) рада - інститут державної влади, що виконував законодавчу функцію. Рішення Військової ради як найвищого органу військової і політичної влади мали загальнообов'язкову силу для всього населення підконтрольних Війську Запорозькому територій.

Термін "Військова рада" в дослідженні використовується умовно, оскільки в добу гетьманату Б. Хмельницького на його позначення загальноприйнятої офіційної назви не вироблено. Натомість вживалися назви "Рада" [20, с.78], "чернецька рада" [5, с.69], "збір всього народу" [21, с.32]. Час виникнення Військової ради встановити складно за браком джерел, вона існувала як до, так і після досліджуваного періоду. Остання відома історії Військова рада відбулася в 1687 р.; на ній гетьманом обрано І. Мазепу [4, с.367].

Військова рада розглядала найважливіші питання політичного та військового життя: давала оцінку діяльності, зміщувала та обирала гетьмана та старшину; визначала стратегічну лінію розвитку; приймала рішення щодо мобілізації воєнних та економічних ресурсів, зовнішніх зносин, оголошення війни та укладання миру; ратифікувала міжнародні угоди. Рішення на Військовій раді приймалися методом акламації (від лат. ассіатао - вигук) простою більшістю голосів. Така сама традиція існувала на Запорозькій Січі.

Військова рада скликалася за ініціативою гетьмана, старшини або на вимогу більшості козацтва (так звані чернецькі або чорні ради). У цьому зв'язку зауважимо, що в історичних працях інколи розділяють власне військові ради, які складалися з реєстрових козаків, та чорні ради, до складу яких входили всі бажаючі [22, с.61; 21, с.32]. Однак, на наш погляд, такий поділ є суто умовним, оскільки за браком джерел дослідники залежно від контексту в рамках однієї праці використовують різні підстави поділу - кількісний і якісний склад або компетенцію. Гетьманування Б. Хмельницького позначилося перетворенням обов'язку, як він традиційно сприймався на Запорозькій Січі, у право кожного козака брати участь у Військовій раді [15, с.17]. Із часу створення гетьманату скликання ради козаками без санкції Генерального уряду вважалося свавіллям [3, с.29].

Головував на Військовій раді гетьман або представник генеральної старшини, а не найстарший із козаків, як було заведено на Запоріжжі [17, с.263]. У діяльності Військової ради брали участь козацька старшина та військо, яке знаходилося в районі її проведення. У разі, якщо питання, які потребували вирішення, зачіпали інтереси станів або всього населення, на Військову раду запрошувалися вищі ієрархи православної церкви та/або представники від міської влади. У виняткових ситуаціях у радах брали участь посполиті, наприклад, під час Військової ради 1651 р. під Берестечком. А на Переяславській раді 1654 р. були присутні представники Московії. Позбавлялися участі у Військовій раді жінки, неповнолітні та психічно хворі.

Орієнтуючись на організаційні принципи, історик І. Каманін вбачав подібність Військової ради до віча Київської Русі. Аналізуючи Військову раду до гетьманату Б. Хмельницького, вчений виявив дві істотні особливості в її організації. Одна з них - Військова рада в залежності від функцій, які виконувала в конкретний історичний момент, розглядалася або як загальнонародний орган самоуправління, або як воєнна рада. Інша особливість - у мирний час при обговоренні питань внутрішнього управління та розпорядку до Військової ради входили представники від кожного міста, по п'ять чоловік - "лучшіе люди", полковники й "товариство", "письменные лучшіе люди" [23, с.43-44].

Правник А. Козаченко стверджує, що Переяславська рада 1654 р. була представницькою [3, с.29], однак нами не виявлено достатніх підстав для такого висновку. Джерела російського походження детально розповідають про склад, скликання та проведення Переяславської ради 1654 р., однак нічого не говорять про її представницький характер [див.: 21, с.32]. Заснована на принципах Запорозької Січі, але перенесена на ґрунт адміністративно-територіального устрою всієї держави, Військова рада в гетьманаті Б. Хмельницького не стала адекватним репрезентантом усього населення, навіть - усього війська. У найзагальнішому вигляді цьому можна знайти кілька пояснень: перше з них - революційні зміни в соціальній структурі суспільства та символах влади; друге - умови воєнного часу; третє - відсутність політичних партій.

Отже, Військова рада гетьманської держави