В. М. Стойчев

ІСТОРІЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО МІСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО БАНКУ 1875-1919 РР.

В умовах становлення ринкової економіки сучасної України значну допомогу може надати досвід власного минулого. Саме тому аналіз діяльності міського банку м. Олександрівська становить, крім історичного, економічний інтерес. Поява насправді міського громадського банку допомогла б у розгортанні житлового будівництва у Запоріжжі, реконструкції старої частини міста, вирішенні житлових проблем населення.

Реалізація завдань дослідження здійснюється на основі кола джерел, як опублікованих, так і неопублікованих. За видовою належністю документи з історії банку поділяються умовно на актові, діловодні, статистичні та періодичні.

До актових джерел, використаних у дослідженні, відносяться законодавчі акти (статути, положення про міські громадські банки різних років видання, інструкції, розпорядження). Частину актових документів опубліковано ще у дореволюційний період. Значна частина з них зберігається у фондах державних архівів та сховищах наукових бібліотек. Це, насамперед, статут Симферопольського міського банку та його проект [1], положення про міські громадські банки 1903 та 1912 рр. [2; 3].

Разом з тим, значна кількість документів даного виду ще не опублікована і розпорошена в архівних фондах. Великий науковий інтерес становлять положення та інструкції, що регулювали діяльність міських банків, умови та правила банківських операцій.

Актові джерела надають можливість простежити специфіку формування правової бази банківської діяльності та виявити деякі закономірності розвитку міських громадських банків у Росії та на Півдні України.

Необхідною умовою проведення дослідження є аналіз діловодних матеріалів, безпосередньо пов'язаних із діяльністю міського банку м. Олександрівська. Особливість дослідження - це насамперед те, що всі документи діловодства знаходяться у фондах державного архіву Запорізької області (далі ДАЗО). У Запорізькому архіві існує фонд "Олександрівського міського громадського банку", але він містить всього 6 одиниць зберігання: це звіти про діяльність банку за 1895, 1900, 1907-1909, 1912-1914 рр. [4]. Ці звіти є опублікованими джерелами. Основні матеріали про діяльність банку 1885-1919 рр. зберігаються у фонді міської думи (Ф. 24 та Ф. Р- 2030). Це - звіти про діяльність міського банку, вибори до його правління, та банківських службовців, розширення фінансових операцій громадського міського банку [5; 6; 30]. Відомостей про створення та діяльність в перше десятиліття не збереглося. Завдяки історичному порівнянню та пошуку необхідної інформації після тривалих досліджень було знайдено інформацію про підготовку створення Олександрівського міського банку [7, арк. 104] та повідомлення Олександрівського міського банку за №3 [8, арк. 307] про отримання коштів до статуту банку. Матеріали Ф. 24 та Ф. Р-2030 про діяльність банку ніколи не досліджувалися й не були опубліковані навіть частково.

У цілому джерела діловодства розкривають можливості для дослідження напрямків діяльності, складу правління банку, системи регулювання напрямків банківської діяльності, стосунків банку з урядовими та приватними установами.

Третій вид джерел становлять різного роду статистичні та довідкові видання. Це, насамперед, адрес-календар м. Олександрівська 1914 р. та інші. У них, крім загальних відомостей про діяльність банку, можна знайти інформацію щодо складу керівництва банку, їх адреси, перелік операцій [9, арк. 5].

Щодо періодичних джерел, використаних у дослідженні, то їх кількість незначна у зв'язку з тим, що періодичних видань міста Олександрівська у фондах ДАЗО збереглося дуже мало, а основні матеріали знаходяться у наукових бібліотеках м. Києва, Москви, архівах м. Києва та Дніпропетровському музеї ім. Д.І. Яворницького.

Спеціальних досліджень, присвячених діяльності міських громадських банків, на сьогодні немає. Серед загальних можна виділити роботи дореволюційної доби, радянського часу та сучасні.

У довідкових виданнях Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ століття повідомляється про становлення міських громадських банків у Російській імперії, розкриваються питання правового стану цих установ та їх законодавче регулювання. В цій літературі розглядаються розміри їх капіталів та операцій, вплив на економічний розвиток міста [10; 11; 12].

У радянській історіографії зазначалось, що громадські міські банки створювалися та діяли у містах із слабко розвинутою промисловістю. Зазначалося, що міські банки створювалися на кошти міської громади і діяли під контролем міських дум. На кінець ХІХ століття в Україні налічувалося 33 міських банки. Вони надавали позики під заставу нерухомості і кредитували місцеву промисловість [13, с. 352].

У сучасній російській історичній науці комплексний підхід до вивчення проблеми діяльності громадських банків у Російській імперії кінця ХІХ - початку ХХ століття допомагає виділити як негативні, так і позитивні риси. Так, відзначається, що кредитний процент у міських банків був значно вищим, ніж у акціонерних комерційних банків, тобто становив 7-8, і навіть 9%, у порівнянні з 5-6% в останніх.

Прибутки банків за покриттям витрат з управління направлялися на міські потреби та благодійність. Визначено реальне місце банків у загальноросійській економіці за розмірами капіталів [15, с. 184].

Перший міський банк в Росії з'явився у Вологді в 1788 р. під назвою "Взаємного банку". У 1809 р. засновано міський банк у м. Слобідське В'ятської губернії на пожертвування купця Анфілатова у розмірі 25 тис. карбованців та 3 тисяч, наданих містом. У 1818 р. у м. Осташків за допомогою купця Савіна (він вніс 25 тисяч карбованців до основного капіталу), та міських коштів у розмірі 3363 карбованці. На час першого видання правил для міських банків у 1857 р. 13 зі 21 діючих на той час міських банків засновано на капітали приватних осіб. Загальний