До 1862 р. кількість банків значно не збільшилася, а їх капітали були дуже малими. Ситуація істотно змінилася з виданням 6 лютого 1862 р. нового "Положення про міські громадські банки". За цим положенням міські банки отримали важливе значення у торгово-промисловому житті міст.

З виданням нового положення на Півдні України почали поступово виникати міські банки. У 1862 р. у Севастополі, 1863 р. - Керчі, Рибінську, 1864 р. - Херсоні, Балаклаві, 1865 р. - Єлисаветграді [25, арк. 21; 26, арк. 47 зв.]. Процес становлення міських банків стимулювався зміною та доповненнями положення про міські банки 1866, 1870, 1879, 1883, 1903 та 1912 роках [2; 3].

Виникнення міських банків - це потреба часу, необхідність капіталів в умовах розвитку капіталістичних відносин, зростання обсягів торгівлі та розвитку промисловості у містах. Однак у 60-ті роки ХІХ ст. цей процес ще не охопив м. Олександрівськ. Потреби у створенні банківської установи не було. Про це свідчать намагання Катеринославського губернського правління створити протягом 1863-1865 рр. ощадну касу для забезпечення кредитування та збереження коштів жителів міста [18, арк. 2.]. Після довгих відкладань засідань Міської Ратуші у червні 1865 р. вирішено створення в Олександрівську ощадної каси визнати марним з причини "малочисленности людей рабочего класса" [18, арк. 8].

Протягом десятиріччя ситуація змінилася. За реформою міського самоврядування (1870 р.) було створено у 1872 р. органи представництва міського управління - міську думу та її виконавчий орган громадського управління - міську управу. Завдяки цьому у житті міста починається "нова ера" - розвиток торгівлі, влаштування вулиць, будівництво цегельних будівель, поява електроструму. 15 листопада 1873 р. відкрито залізничне сполучення Олександрівськ-Лозова. У 1875 р. залізничний шлях доведено до кримських портів. У зв'язку з цим зростає роль м. Олександрівська у регіоні. Виникла необхідність появи банківської установи для кредитування заходів для благоустрою міських вулиць та різних проектів.

На початку 1875 р. за постановою міської думи управа почала підготовку документів для створення громадського міського банку. На її прохання 7 червня 1875 р. правління Павлоградського міського банку (директор Я. Голубицький) надіслало в двох екземплярах три зразки форм бланків для головних книг банку та дали пораду, що для нового банку необхідно ще багато інших книг різних форм та різноманітних банків у достатній кількості [7, арк. 104].

Міська влада з відповідальністю поставилася до справи. У вересні 1875 р. громадський міський банк у м. Олександрівську розпочав свою діяльність. Кошти для основного капіталу банку у сумі 15 тисяч карбованців надало місто. Про це свідчить один з перших документів міського банку - повідомлення від 26 вересня 1875 р. за № 3, яким правління банку інформувало міську управу про надходження до банку 15 тис. карбованців. Першим директором банку став Василь Феодосійович Пашков. Він був олександрівським купцем другої гільдії, мав магазин [19, арк. 194]. Він також володів цегельним і черепичним заводом [20, арк. 187]. До обрання на посаду директора був гласним міської думи.

Його помічниками (товаришами за термінологією ХІХ століття) було обрано К. Галицького та І. Гавришова. Бухгалтером банку став Володимир Миколайович Демочані, брат олександрівського міського голови [8, арк. 307].

Створений банк почав свою діяльність. Для повного висвітлення діяльності міського банку необхідно дослідити устрій цієї установи, її правовий стан, законодавче регулювання діяльності банку.

Діяльність банку регулювалася "Положенням про міські громадські банки". Першим "Положенням", виданим у 1857 р., ситуація щодо розвитку міських банків не змінилася. Значні зміни відбулися за новим положенням з 6 лютого 1862 р.

Міські громадські банки підпорядковувалися міським думам під наглядом і відповідальністю міської громади. Питання про відповідальність точніше було визначено новим "Положенням" від 26 квітня 1883 р. До того ж часу було не з'ясовано, яким чином кредитори банку у випадку його банкрутства зможуть витребувати свої кошти. За новим "Положенням" змінювалася порука міської громади реальною заставою у вигляді вільного міського майна. Проте, на жаль, ця заміна здійснювалася на вибір міської громади [10, с. 935]. Крім того, до 1883 р. "Положення" змінювалося і доповнювалося у 1866, 1870 та 1879 р.

Правління банку обиралося думою на 4 роки, до нього входили директор і його товариши (не менш двох). Директору та його товаришам заборонялося займати посади в органах міського самоврядування: бути гласними думи, членами управи, секретарем думи. Також заборонялося займати посади в інших, як в урядових, так і приватних кредитних установах. Заборонялося одночасно служити родичам: батьку з сином, тестю з зятем. Крім того, заборонялося тим особам, які працювали в одній фірмі або бути діловими партнерами цієї фірми [2, с. 2-7].

Правлінню банка підпорядковувалася його канцелярія. До неї входили: бухгалтер та інші особи, які отримували жалування із прибутків банку. Штат канцелярії затверджувався міською думою.

Особи, обрані на посаду директора та його товаришів, давали письмову обіцянку працювати по совісті, зберігати тайни комерційних справ і рахунків, виконувати всі свої обов'язки. Інші працівники банку давали клятву вже правлінню зберігати комерційні справи в тайні.

Для визначення благонадійності векселів, представлених до обліку та для ведення списків осіб, які кредитувалися у банку (ст. 70), міські думи могли створити при банку обліковий