Члени облікового комітету обиралися думою на 1-4 роки з купців 1 та 2 гільдій та інших осіб, що мають право голосу на міських виборах.

Кількість членів облікового комітету визначалося від реальної потреби останніх. Засіб та розміри жалування обліковому комітету визначала міська дума. Членами облікового комітету не можна було обрати міського голову, членів управи, секретаря думи, службовців міського самоврядування, які знаходилися на жалуванні. Також заборонялось особам, що були близькими родичами або в торгових відносинах з директором банку та його товаришами [2; 8].

Основний капітал банку повинен був складати не менш ніж 10 тисяч карбованців. Крім того, банк повинен відраховувати із прибутків від 10-20% до запасного капіталу. Запасний капітал повинен покривати збитки та частка його могла направлятися на збільшення основного капіталу. Запасний капітал обов'язково повинен був зберігатися у Державному банку чи Казначействі [10, с. 935].

У разі відсутності власного приміщення для правління банку, облікового комітету та канцелярії "Положенням" надавалося право орендувати будинок за домовленістю із власником будинку. Плата за будинок повинна була проводитися із прибутків банку. Обов'язково при бухгалтерії банку для зберігання грошових сум, документів і застав крім товарів (ст. 101) мало бути сховище. Але у разі відсутності останнього у місцевому повітовому казначействі (за бажанням правління) в особливих сундуках, опечатаних банком, та за підписом директора та його товаришів. Міський громадський банк мав печатку з найменуванням банку [2, с. 9].

Всі головні книги: журнальні, касові, гросбухи та інші допоміжні надавалися міською управою за підписом її членів за шнуром і печаткою управи без стягнення мита. Витрати зараховувалися на рахунок банку.

Кожного місяця члени правління разом з міською головою та двома членами управами перевіряли готівку у касі, правильність ведення документації. Після щомісячної перевірки вони повинні були доповідати міській думі.

Щороку, не пізніше 1 березня, правління банку повинно подавати звіт про діяльність банку за минулий рік. До звіту обов'язково подавалися відомості про стан капіталів, їх розміщення, рух вкладів, операції під заставу та інші [2, с. 10].

Звіт подавався через міську управу до думи. Для перевірки закритим голосуванням обиралася ревізійна комісія у складі не менш трьох чоловік із гласних міської думи. Перевіривши звіт, ревізійна комісія подавала його результати та рекомендації на розгляд міської думи. У разі необхідності міністру фінансів надавалося право проводити надзвичайну ревізію громадського міського банку.

Перелік операцій, які здійснював громадський міський банк, затверджено "Положенням" різних років. Перш за все за це:

а) прийом вкладів на суми не менш 50 крб.;

б) облік векселів;

в) позики під застави: землі від одного року до дванадцяти та будівель у тому місті, де засновано банк на термін 3 роки під дерев'яні та до 8 років під кам'яні;

г) до позики видають не більше 50 % оціночної суми;

д) позики під заставу товарів, коштовних речей і процентних паперів;

е) відкриття спеціальних поточних рахунків під державні та гарантовані урядом процентні папери;

є) отримання платежів за векселями та іншими строковими документами і процентними паперами;

ж) переказ грошей в усі місця, де є кореспонденти банку;

з) купівля та продаж за свій рахунок і за дорученням процентних паперів коштовних металів у монеті та злитках;

і) застава та друга застава відсоткових паперів в інших кредитних установах;

к) позики під заставу товарних квитанцій залізничних шляхів на прийнятих для перевезення хліб;

л) відкриття спеціальних поточних рахунків забезпечених свідоцтвами товарних складів про прийом хлібу на зберігання;

м) надавати позики місцевим міським товариствам.

Не всі банки користувалися наданими операціями, більшість з них займалась тільки обліком векселів та позиками під відсоткові папери.

Видане у 1883 р. "Положення" вимагало від банків, які діяли з ризиком для міських товариств, виконувати певні правила проведення кожної операції. Було затверджено п'ятикратне відношення обов'язків банку до власного капіталу, це визначило 10-відсотковий розмір касової готівки до суми обов'язків [11, с. 528].

Діловодство, звітність, порядок продажу за невнесок платежів заставленого майна, розподіл основного і запасного та відрахування на міські та благодійні потреби також визначалося "Положенням" (ст.ст. 20-40; ст.ст. 149-154 й доповн. до 144) [10, с. 935].

Одночасно із зміною загальних економічних умов "Положення про діяльність громадських міських банків" значно вплинуло на зміни діяльності громадських банків, як у кількісному, так і у якісному відношеннях.

Висвітлення загальних аспектів діяльності банків, їх устрою та законодавчого регулювання їх діяльності значно допомагає розкрити реальний стан Олександрівського міського банку протягом його існування.

Упродовж десятиліття з 1875 р. "Положення про міські банки" змінювалося і значно доповнювалося. Це значною мірою впливало на діяльність Олександрівського міського банку. Справи банку покращувалися. У 1885 р. посаду директора банку займав М. Єрьоменко, його товаришами були Є. Корсунський та С. Хмиров. Посаду бухгалтера займав К. Петровський [21, арк. 3 зв.], що мав велику кількість обов'язків, однак жалування отримував лише 300 крб. на рік. Одночасно він був довіреною особою банку по стягненню боргів, це часто відривало його від прямих обов'язків у банку. З одного боку, він не міг впоратися зі справами, з іншого - несвоєчасно наглядав за вчасним повертанням боргів. Про це свідчить те, що у січні 1885 р. їм було описано у м. Ростові на невелику суму майно боржника банку Таткрчевського. Продаж було призначено на лютий того ж