року. Але, як стало відомо з опису майна, подальших відомостей про цю справу не було. Перевіряючи звіти про діяльність банку за 1885 р., ревізійна комісія порадила правлінню банку не обтяжувати обов'язки Петровського та наймати для цього ще службовців [21, арк. 74 зв.]. Відповідальність за помилки у веденні рахунків була на правлінні банку. Саме тому члени ревізійної комісії рекомендувати не звільняти бухгалтера, а підвищити йому жалування. У здібностях Петровського за його чотирьохрічну працю у банку не було сумніву. Він мав значну довіру і правління банку не мало необхідності замінювати його. Правління банку вирішило в інтересах своєї установи залишити Петровського бухгалтером без зміни жалування та найняти до канцелярії одного писця [21, арк. 69]. Однак діяльність Петровського не задовольняла міську думу. Вона доручила управі знайти людину, яка добре знає банківський облік.
На прохання міської управи Ф.В. Єзерський, голова правління товариства обліковців м. С. -Петербурга, направив свого учня Костянтина Олексійовича Константинова. Він прибув до Олександрівська в перші дні нового 1888 р.. Виробничу практику К.О. Константинов проходив у "товаристві мануфактур Вакули Морозова та сини" у м. Нікольському - у петербурзькій конторі. За п'ять місяців роботи він отримав добру репутацію [21, арк. 84,87].
12 січня 1888 р. були проведені вибори нового правління банку. Директором став селянин за походженням Яким Медведков (12.01.1888-1.02.1890 рр.). Товаришами його обрано Івана Яковича Кривошия ("за" - 16 голосів) та Єлисея Івановича Корсунського ("за" - 14 голосів) [21, арк. 90-91]. Але 15 січня 1888 р. Кривоший відмовився від посади товариша директора, через те що займав громадську посаду у міщанській управі.
29 березня 1888 р. товаришем директора обрано Петра Михайловича Бєлокона [21, арк. 101,108].
8 березня при передачі каси, справ, книг та паперів новому правлінню банку стався конфуз. Бухгалтер Петровський заявив, що передачу необхідно вважати не дійсною, тому що правління банку немає. При ревізії банку він не бажає бути та відмовляється надати документи, які були у нього. Ситуація була дуже цікавою. Майже одночасно заяви про небажання служити подали директор Медведков та його товариш Бєлокон, який ще і не зайняв посаду [21, арк. 117-117 зв.]. Наступного дня А. В. Медвєдков забрав свою заяву. Нове правління міського банку зібралося 12 березня 1888 р. в особі директора А. В. Медвєдкова і товариша Є. І. Корсунського та кандидата Афанасія Львовича Мінського-Кравця. Також присутні були виконуючий обов'язки директора Іван Павлович Папчинський, товариші директора Степан Іванович Хмиров і Є. І. Корсунський та бухгалтер банку Калій Петрович Петровський. Справи передавалися не тільки новому складу правління, а й новому бухгалтеру К.О. Константинову. Деякі "темні" справи Петровського було викрито, а саме підлог векселя, і його звільнено за розпорядженням директора банку Б.М. Єрьоменка [21, арк. 129-129 зв.]. Новому бухгалтеру довелося виправляти помилки Петровського та готувати на основі документів, ведених колишнім бухгалтером звітів за 1887 та 1888 р. [22, арк. 2].
25 жовтня 1889 р. директором міського банку обрано міщанина Єлисея Івановича Корсунського (до 1 лютого 1890 р.), товаришем директора колезького асесора Феоктиста Францовича Мойсеєва (29 куль) та Митрофана Івановича Хмирова (26 куль) [22, арк. 10]. Вибори були достроковими і працювати новому правлінню було всього декілька місяців до 31 січня 1890 р. За новим законом правління банку обиралося на 4 роки, а не на 3, як раніше. 8 березня 1890 р. було обрано нового директора банку - ним став Степан Іванович Хмиров (брат товариша директора минулого правління Митрофана Хмирова). Знову товаришем директора став Ф.Ф. Мойсеєв та Іван Кривоший [22, арк. 96]. Нове правління почало діяти з 6 квітня.
Гласний думи Григорій Ольховський став ініціатором справи розширення операцій міського банку. А саме прийняття на інкасо векселів від інших банків та приватних осіб, згідно зі ст. 41 "Положення" [22, арк. 96]. Розгляд цієї справи у міністерстві фінансів закінчився у лютому 1891 р. Кредитна канцелярія Мінфіну повідомила міського голову, що дозвіл на відкриття нових операцій надається лише при особливій поруці міської думи [22, арк. 142]. Хоча подальших відомостей про результат справи не знайдено, відомо, що через деякий час банк відкрив нові операції.
Працюючи майже 2 роки на посаді директора банку і завідуючого каси, С. І. Хмиров отримував скромне жалування - 400 крб. на рік. На його думку, це було замало, тому що до його обов'язків входила щоденна присутність у банку для видачі та прийому грошей. Саме тому 15 січня 1892 р. С. І. Хмиров був вимушений клопотати перед міською думою про збільшення жалування у розмірі, який вона визнає достатнім [22, арк. 158].
Кожні 2 роки обирали нових товаришів директора згідно зі ст. 2041 Загального губернського правління (Т. 2, Ч. 1, Звід Законів). 28 квітня 1892 р. товаришами директора знову обрано Ф. Ф. Мойсеєва та І. Я. Кривошия (до 8.03.1894 р.) [22, арк. 169].
8 березня 1894 р. закінчувався чотирирічний термін С. І. Хмирова на посаді директора та його товаришів І.Я. Кривошия, Ф.Ф. Мойсеєва та кандидатів у товариші директора К. Ф. Подимського та Є. І. Корсунського. За 2 місяці до закінчення терміну Хмиров, Кривоший, Подимський та Корсунський були