22 березня 1894 р. новим директором обрано Петра Михайловича Козловського. Цю посаду він буде займати безперервно до 1917 р. [23, арк. 11]. Товаришами обрано Григорія Трохимовича Люткевича та Якова Павловича Новицького. Кандидатами у товариші директора Афанасія Куща та Василя Дмитровича Денисова.

Цікаво, що директор С. І. Хмиров, отримуючи лише 400 крб. на рік, був значним вкладником банку. На 1 січня 1894 р. на його рахунку було 6500 крб. У Е. І. Корсунського - 500 крб., І. Ф Подимського - 1 тисяча [23, арк. 12].

Створений у 1875 р. громадський міський банк мав основну задачу: служити виключно інтересам міста. Його капітали у рік відкриття становили 15 тисяч крб. Вклади приватних осіб за 20 років не представляли значних сум.

Займи для збільшення капіталів банк не робив - тому і не мав право здійснювати масштабні операції, які допомагали збільшенню основного капіталу. На 1 січня 1894 р. основний капітал банку становив 31 тис. 942 крб., резервний - 4279 крб. Разом - 36 тисяч 221 крб. Для торгово- промислового міста, яким був у той час Олександрівськ, сума капіталів при незначних вкладах приватних осіб була дуже малою. Через такі труднощі клієнти банку нерідко навіть при заставі процентних паперів вимушені були через відсутність коштів кредитуватися в інших банках або платити значні відсотки, користуючись послугами місцевих лихварів, тим самим збільшуючи їх прибутки. Такі умови були невигідні ні для населення, ні для самого банку. Правління вирішило про збільшення капіталу банку шляхом займу. Одночасно 23 травня 1894 р. подало прохання про надання банку права розширити коло операцій, крім міста, і на весь повіт [23, арк. 92].

За постановою міської думи від 17 липня 1894 р. Олександрівському громадському міському банку було дозволено отримати кредит від Державного банку у розмірі 25 тисяч крб. під облік векселів банку. Також дума задовольнила прохання про надання міському банку право надавати позики та приймати кошти із всього Олександрівського повіту. Але позики повіту повинні були надаватися із обережністю, маючи гарантії і тільки після задоволення потреб жителів міста [23, арк. 116].

Порівнюючи перші роки діяльності міського банку із даними середини 1890-х років, не можливо не помітити розвиток його операцій. Одночасно значно збільшилося діловодство у банку. Правління банку мало лише бухгалтера К. О. Константинова, який, крім обліку, виконував значну долю суто канцелярської роботи. В другій половині дня бухгалтер займався прийомом та видачею грошей під процентні папери та іншими операціями, вів необхідні книги: журнали касові, головні, балансові, вкладні книги, книги строкових векселів та цінних речей. Також він займався реєстрацією прийнятих векселів, кількість яких доходила до 1400 на рік, вів переписку з установами та особами та багато інших справ. І все це робила одна людина. Непосильна праця доводила його до фізичної перевтоми. Правління банку для допомоги бухгалтеру вирішило найняти на службу помічника бухгалтера. Воно звернулося до думи через управу із проханням виділити 200 крб. із прибутків банку на жалування помічнику бухгалтера [23, арк. 166]. 30 січня 1895 р. дума дала згоду і банк найняв писця для допомоги К. О. Константинову.

За двадцять років діяльності банк збільшив територію впливу. Розширилися операції банку та зросли, хоча у незначній кількості, капітали банку. Часта зміна керівництва банку у середині 80 років ХІХ століття завершилася виборами правління, яке почало працювати на добробут банку та міста. З'явилося питання про збільшення капіталу банку для розширення обсягів операцій, але ця проблема так і не була вирішена згодом.

Згідно зі ст. 3 "Положення про громадські міські банки" кожні 2 роки склад товаришів директора оновлюється за правилами міського положення. За ст. 124 цього положення та примітки до неї через 2 роки після введення у дію Міського положення 1892 р. половина складу вибуває за жеребкуванням, а після дворічного терміну по черзі [24, арк. 14-14 зв.]. 15 березня 1896 р. на надзвичайному засіданні думи шляхом жеребкування вибув Григорій Трохимович Люткевич. Яків Павлович Новицький залишився товаришем директора на посаді до 22 березня 1898 р. На балотування у товариші було висунуто знову Г. Т. Люткевича і обрано на 4 роки одностайно [24, арк. 19-20].

У своїй доповіді думі ревізійна комісія 17 квітня 1896 р. повідомила, що звіт міського банку за 1895 рік складено добре, і стан банку визнати солідним. Також комісія рекомендувала думі висловити подяку правлінню банку в особах директора, його товаришів та бухгалтеру. Керуючись статями 149, 150, 152 і 154 "Положення" та постановою думи від 4 травня 1895 р., прибутки за 1894 р. становили 4 тис. 703 крб. і були розподілені таким чином: до основного капіталу 3309 крб., до запасного 594 крб., на потреби міста 800 крб. [24, арк. 62].

Про реальний стан банку на кінець 1890-х років свідчить скарга купця Отто Фрідріховича Циглера на директора міського банку Козловського. Циглером був пред'явлений для обліку у міському банку вексель Захарія Головченка на 300 крб. За постановою облікового