Міська управа у своїй доповіді думі 6 березня 1908 р. повідомляла: міське товариство страхування від вогню створене недавно і має велике майбутнє. Через відсутність вільних кімнат було надано одну кімнату міського банку для підтримки нової установи. Крім того, правління банку повідомило, що ця установа ніяк не заважає веденню справ банку. Тому пропозицію гласного І.Я.Дементьєва бажано відхилити [25, арк. 83-84].

Справу було передано члену управи Г.І. Качкову. За його висновками проект і кошторис, підготовлений для будівництва залізної комори в приміщені міського банку техніком Пекутовським, мав деякі недоліки і був невигідним. По-перше, будівля ця закривала вузький прохід між управою та банком. Це заважало доставці сіна пожежній команді. По-друге, це сховище за проектом розташовувалося далеко від каси, що створювало неподобства для скарбника, кожного разу під час грошових операцій носити через зал і коридор у сховище коштовності, приносити і відносити на очах клієнтів та інших присутніх. На думку Качкова, якщо й існувала потреба для сховища, його можливо зробити із переговорної кімнати, розширивши її новою стіною у дворі управи. А замість дверей зробити широку арку та поставити залізну перегородку. Саме цей проект він вважав значно дешевшим і більш зручним [25, арк. 108].

травня 1908 р. дума ухвалила пропозицію Г.І. Качкова і доручила техніку Пекутовському підготувати кошторис за планом Качкова. Технік підготував кошторис на суму 1940 крб., але із планом Качкова не погодився, аргументувавши тим, що існуюча кімната для переговорів розташована так, що освітлення потрапляє через касу [25, арк. 110].

травня 1908 р. Петро Михайлович Козловський подав прохання на літню відпустку та просив міського голову обрати на час його відсутності кандидата у товариші директора. Добре відпочивши і поправивши здоров'я, вже 1 серпня він знову почав виконувати свої обов'язки [25, арк. 122, 136].

У 1908 р. обороти банку збільшилися майже на 1,5 млн. крб. Одночасно зросли обсяги роботи. Саме тому правління банку вирішило за необхідне збільшити жалування своїм службовцям на 1909 р. Крім того, кошторисом на 1909 р. виділялося 300 крб. на жалування канцеляристу, який вів судові справи під наглядом правління та директора [25, арк. 171].

Ревізійна комісія, перевіривши звіт діяльності банку за 1908 р., рекомендувала Думі для розвитку операцій банку збільшити основний капітал до 100 тисяч крб. Дума затвердила звіт банку та винесла подяку директору П.М. Козловському, товаришам А.В. Медвєдкову та П.Ф. Майоренку. Бухгалтеру А. А. Коміру та його помічникам А. П. Волошину і Є. Л. Лайеру за прикладом минулих років ухвалила видати їм місячне жалування за їх труди [26, арк. 28 зв.].

26 листопада 1909 р. правління банку просило дозволити будівництво дерев'яного сараю під склад палива у дворі управи. Того ж дня Дума ухвалила дозволити облаштування невеликого дворика для зберігання дров, залишивши питання будівництва сараю до весни [26, арк. 61].

29 грудня 1909 р. на посаду товариша директора було обрано міщанина Василя Григоровича Бухаріна. 28 квітня 1910 р. священик Василь Татаринов прийняв його клятву [26, арк. 109, 113].

З 1 вересня 1909 р., з дня хвороби, а потім смерті товариша директора банку А. В. Медвєдкова, обов'язки скарбника банку виконував П.М. Козловський. Цей нелегкий обов'язок він виконував без всякої винагороди. 8 вересня 1910 р. він звернувся до міського голови Фелікса Мовчановського із проханням винайти винагороду за виконання допоміжних обов'язків. 6 квітня дума ухвалила рішення фінансового комітету надати винагороду 50 крб. за кожний місяць. Крім того, були розглянуті заяви охоронця Антона Івановича Логійко і городового при банку Карла Федоровича Екста про видачу допомоги до свята Святої Пасхи. Дума постановила надати правлінню банка право видати службовцям банка, охоронцям і розсильним нагородні, які цього, на думку правління, заслуговують. Крім того, правлінню банку такі видачі на майбутнє пропонувалося заносити до щорічного кошторису витрат [26, арк. 123].

Перевіряючи звіт міського банку за 1910 р., ревізійна комісія мала, по-перше, визначити його достовірність. По-друге, з'ясувати стан банку, надійність і вигідність операцій за звітний рік. Цього вимагала інструкція міністерства Фінансів, затверджена 16 січня 1894 р. Керуючись п. 4 спеціальної інструкції, виданої для перевірки звітів міських банків, ревізійна комісія мала визначати правильність ведення касових і головних книг, звертати увагу на записи, як в основних, так і інших книгах банку. Всі цифрові дані та ведення всіх книг проводилося правильно і акуратно [27, арк. 35].

У 1910 р. найбільший вплив за розширення операцій поточних рахунків мало розміщення вкладів каси дрібного кредиту при Олександрівський земський управі. Ці вклади надали значну допомогу банку у розвитку операцій, через те що не було загрози, що гроші можуть бути взяті у будь-який час повністю. Загальний вклад кас дрібного кредиту перевищував 100 тис. крб., операції по процентних вкладах становили суму 406 тис. 380 крб. та перевищували показник 1909 р. на 54 тис. 222 крб. При перевірці звіту ніяких порушень не було знайдено. У своїй доповіді міській Думі