комісія зазначала: "наш міський банк міг би дійсно працювати із більшим успіхом та користю як для населення, так і для міської каси, якби не були обмежені рамки діяльності, не було обмежено обіг операцій незначною сумою у 530 тис. крб., до якої він знайшов у 1910 р., залежно від розмірів його основного та запасного капіталів. Вони дають йому право проводити обороти у 5 разів більше суми основного та запасного капіталів".
Саме тому ревізійна комісія знову звернулася із проханням до Думи виконати постанови про збільшення основного капіталу на 50 тис. крб. Також це б надавало можливість правлінню банка працювати із повною силою в інтересах самого міста. Крім того, міський банк таким чином міг надати значні послуги населенню, яке дуже потребувало позик. Останні обирали міський банк для кредитування перед іншими кредитними установами, така операція могла принести значні прибутки місту. Комісія також просила дозволити правлінню банку запровадити операції по кореспондентських рахунках. Ця операція не потребувала значних витрат і приносила прибутки [27, арк. 35, 36-36 зв.,37].
Міська управа 28 квітня 1911 р. згідно зі ст. 89 Міського Положення ухвалила розподілити прибутки таким чином: у запасний капітал банку - 1 тисячу крб., у основний 436 крб., на потреби міста - 10 тис. крб. і на благодійність - 865 крб. Відносно виконання постанови думи про збільшення основного капіталам банку 50 тис. крб. із мільйонної позики управа постановила це питання залишити відкритим до закінчення справи щодо розділу мільйонної позики [27, арк. 33].
Гласний думи Микола Павлович Волошин 14 липня 1910 р. своєю заявою вимагав виконати постанову думи про збільшення основного капіталу на 50 тис. крб. Він зазначав: "міський громадський банк у теперішній час має особливу потребу у збільшенні основного капіталу. Тому що зростає потреба у грошах серед нього та бідного міського класу. Будівництво дійшло до крайнього кульмінаційного пункту і потребує негайного задоволення. Але міський банк задовольнити потреби не мав можливості тому, що заборгованість його перевищує п'ятикратний розмір капіталу. Згідно зі ст. 21 "Положення" він мав права надавати нові позики та приймати на облік векселя". Свою заяву просив гласний розглянути на надзвичайному засіданні міської думи [27, арк. 58]. Але капітали банку знову не було збільшено.
Завдяки проектам штату службовців вдалося встановити деякі відомості про службовців банку. Так, Олександр Андрійович Комір на службі у банку був з 28 грудня 1899 р. На посаді бухгалтера банку він перебував з 20 листопада 1907 р. із жалуванням 1600 крб. на рік. Першим помічником А.П. Волошин був на посаді з 1 грудня 1907 р. із жалуванням 1200 крб. Другим помічником з 1 травня 1903 р. був Е.П. Комір із жалуванням 720 крб. на рік. Третім помічником бухгалтера був з 1 липня 1910 р. М.К. Вікирін (Викирась) [27, арк. 65-65 зв.].
27 січня 1912 р. у об'єднаному засіданні Олександрівської міської управи, членів ревізійної комісії, членів облікового комітету та правління міського банку всебічно розглядалося становище міського банку. Особливо залежність справ від стану його основних капіталів. Засідання визнало за необхідне збільшити капітал банку для розширення діяльності банку, одностайно було вирішено звернутися до міської думи з новим мотивованим проханням у доповненні вже прийнятих до уваги.
За даними балансу на 26 січня 1912 р., сума всіх зобов'язань банку дорівнювала 472 тис. 987 крб. - вклади, поточні рахунки та перезастави. Власні капітали банку становили 83,5 тис. крб. основного та 23,5 тис. крб. запасного капіталу, досягнувши суми 107 тис. крб. Таким чином, власний розмір капіталів дозволяв йому розвиток операцій до суми у 5 разів більше, тобто до 535 тис. крб. При такому стані справ правління банку мало можливість приймати вклади тільки на 62 тис. крб., що спричиняло обмеженість дій. По-перше, прийом вкладів та вимоги ст. 45 "Положення", за якою готівки у касі повинно бути завжди не менш 10%. По-друге, висока потреба позик із боку клієнтів не дозволяла йому розвивати діяльність у повному розмірі.
З приєднанням до міста Шенвізе та найближчих до нього селищ збільшувався попит на нові кредити для міщан, які мали нерухоме майно. У цій час банк не міг задовольнити ці потреби із обмеженості своєї діяльності. Також такий стан речей міг викликати у клієнтів недовіру до банку та погіршити його стан. У випадку повного розвитку діяльності банку значно би збільшилися прибутки. Значна частка прибутків мала йти на потреби міста [31, арк. 1].
Протягом 1912 р. міська управа та Дума розглядали справи щодо введення у дію статей нового положення про міські банки, затвердженого 13 січня 1912 р. Особливо це стосувалося 44 та 55 статей. За 44 статтею правління банку за дозволом думи мало право відкрити нову операцію із соло-векселями під заставу нерухомості та сільськогосподарських маєтків. Потреба цієї операції була дуже актуальною на той час. Вигідність та забезпеченість були зрозумілі. Сума всіх зобов'язань за статтею 45 збільшувала обов'язки банку з 5 до 10 кратності [31, арк. 2,11]. За статтями 64 та 118 нового "Положення" думі надавалося право встановлювати найменшу суму векселю, який повинен прийматися до обліку, та найменший розмір суми,