Правління банку вважало за необхідне мінімальний розмір суми для цієї операції залишити у розмірі 10 крб.; найбільший під заставу цінних речей - 100 крб.

Також банку за новим законом надавалося право відкривати операції з кореспондентами в інших містах. Визначаючи вигідність та прибутковість цієї операції, правління банку вважало бажаним та необхідним її запровадження.

вересня 1912 р. Олександрівська міська дума розглянула прохання правління міського банку щодо розширення фінансових операцій. За новим "Положенням" та доповіддю об'єднаної комісії про збільшення основного капіталу на 50 тис. крб. вона постановила передати це питання для термінової і всебічної розробки в особливу підготовчу комісію. До складу цієї комісії увійшло п'ять чоловік, одностайно обраних думою: П. Г. Орлов, А. М. Геншафт, Я. Г. Нібур, А. С. Римаренко та Н. П. Синіцин. Також Дума постановила обов'язковим участь у комісії з правом вирішального голосу директора міського громадського банку П. М. Козловського. Із правом дорадчого голосу до комісії увійшли особи, які добре знали банківську справу: управляючий Олександрівського відділення Азово-Донського комерційного банку Б.І. Луцький, колишній директор місцевого відділення Санкт-Петербурзького комерційного банку Нат Єгорович Горячкін, товариші директора Олександрівського міського громадського банку П. Ф. Майоренко, В. Г. Бухарін та бухгалтер А.А. Комір. Був присутнім виконуючий обов'язки міського голови, член управи Г. І. Качков. Головою комісії було обрано А. С. Римаренка.

У приміщенні міського банку 23 вересня відбулося засідання особливої думської підготовчої комісії. Після тривалого обміну думками і з'ясування усіх можливостей, необхідності та прибутковості тієї чи іншої фінансової операції комісія прийняла введення п. 4 статті 44, статтей 45, 35, 164, 160. Щодо клопотання правління банку про збільшення капіталів за рахунок міста комісія підтримала необхідність термінового його задоволення. Але у зв'язку із високою заборгованістю міста, відсутністю коштів комісія довгий час не могла дійти одностайного рішення.

З перевагою в один голос - 16 проти 15 - міська дума затвердила 24 вересня 1912 р. питання про збільшення капіталів банку. Гласні думи вирішили не відкладати це питання і погодилися із пропозицію гласного П. Г. Орлова. Він пропонував для збільшення основного капіталу міського банку відраховувати від його прибутків упродовж декількох років до суми, яка буде перевищувати 10-кратну норму [31, арк. 12 зв.,13, 26-30].

листопада 1912 р. Олександрівська дума постановила призначити жалування директору банку П. М. Козловському з 1913 р. у розмірі 2400 крб. за його багатолітню плідну діяльність. Це жалування, як зазначалося в постанові, присвоювалося не посаді директора, а присвоювалося особі, тобто П. М. Козловському. Також збільшився розмір винагороди, замість щорічних нагородних було затверджено відраховувати правлінню банку 3% від чистих прибутків банку. Одночасно дума відхилила проект наймання 5-го помічника бухгалтера із жалуванням у 600 крб. [31, арк. 41 зв.].

Операційний 1911 р. закінчився для банку збитками у сумі 15215 крб. Ці збитки - результат неплатежів за опротестованими векселями, які належали Олександрівському відділу опікунства глухонімими дітьми. Частину збитків у розмірі 9728 крб. було погашено прибутками за 1911 рік. Іншу частину збитків у розмірі 5936 крб. 40 коп. за рекомендацією ревізійної комісії правління було зобов'язано покрити запасними капіталами (згідно зі ст. 1588 Положення "Про міські громадські банки" [31, арк. 50-50 зв.].

січня 1913 р. Олександрівський громадський міський банк відкрив нові операції і комісійний відділ, перекази і спеціальні поточні рахунки. Також банк приймав інкасові доручення та перекази на всі міста європейської та азіатської частини Росії [31, арк. 67].

У 1912 р. прибутки банку становили 12039 крб. 80 коп. Їх було розподілено таким чином: до основного капіталу - 2,5 тис. крб., запасного - 1598 крб. 50 коп., відсотковий збір до казни становив 1781 крб., у розпорядження міста на потреби народної освіти - 5 тис. крб., на благодійність - 800 крб., на винагороду правлінню банку 3% - 360 крб. [29, арк. 9].

15 травня 1913 р. міська дума доручила управі знову підготувати прохання на позику в 50 тис. крб. для збільшення основного капіталу банку. Цю постанову було виділено із загального журналу з розгляду міського бюджету на 1913 р. в окремий журнал. Справа розглядалась у різних вищих інстанціях протягом року.

Канцелярія Катеринославського губернатора своїм відношенням від 7 травня 1914 р. повідомила Олександрівську управу про дозвіл міністерством внутрішніх справ змінити умови дозволеного займу м. Олександрівську від 29 жовтня 1913 р. за № 868. Термін позики було збільшено з 10 до 40 років (до 1953 р.!) [29, арк. 11, 23-23 зв.].

березня 1914 р. виповнилося 20 років, як посаду директора Олександрівського міського банку беззмінно займав Петро Михайлович Козловський. Напередодні, 21 березня, міська дума постановила виразити Козловському щиру подяку від свого імені.

У день ювілею у повному складі міська дума привітала Петра Михайловича із піднесенням йому у окремій папці щирої подяки від міської думи за видатну, дуже корисну громадську службу.

При Олександрівському комерційному училищі було засновано стипендію імені П. М. Козловського за рахунок 15% відрахування із прибутків банку на благодійні цілі. Також П. М. Козловський отримав винагороду - піврічний оклад - 1200 крб. [29, арк. 31-31 зв.].

За час керівництва банком П .М. Козловським значно зросли операції банку, його обіг