Таблиця 1

Відомості про діяльність Олександрівського міського громадського банку 1894-1914 рр.

Як видно з наведених даних за 20 років діяльності, банк значно збільшив свій капітал, розвинув активні та пасивні операції, збільшив обіги майже у 12,5 разу та прибутки у 10 разів.

Росія у 1914 р. була втягнута у світову війну. Вплив воєнного часу позначився і на діяльності Олександрівського міського громадського банку. На надзвичайному засіданні міської думи 24 червня 1915 р. було дозволено правлінню міського банку провести ремонт приміщень банку. Проте для економії коштів дума пропонувала правлінню банка на вибір: клеїти стіни новими шпалерами чи наслати лінолеум [28, арк. 91 зв.].

Постановою міської думи від 1 червня 1915 р. службовцям міського самоврядування було підвищено жалування на час воєнних дій у зв'язку із дорожнечею життя. Однак службовцям банку жалування не підвищили. Саме тому 4 листопада 1915 р. правління банку звернулося до міської управи про підвищення банківським службовцям жалування [28, арк. 116-116 зв.].

У діяльності міського громадського банку за 1915 р. постійна ревізійна комісія не знайшла помилок і визнала його стан стабільним та надійним. У своїй доповіді міській думи вона зазначала: "От і ще проминув рік, а постанова думи від 21 березня 1914 р. про збільшення основного капіталу банку на 50 тис. крб. залишається не виконаною. Все ж таки неможливо пройти спокійно повз капітали, які потрапили в область мертвого штилю". На думку ревізійної комісії, якщо неможливо пустити їх в обіг, то потрібно придбати для банка будь-яке дворове місце з будівлями. Комісія рекомендувала доручити управі та правлінню банку придбати місце з будівлями Прищепи (воно знаходилося поряд з двором міської управи) або місце Ліщинського, яке знаходилося на розі Соборної і Троїцької вулиць (нині пр. Леніна та вул. Чекістів). На обраному місці можна було б побудувати нову будівлю під банк і при ньому приміщення для ломбарду.

22 квітня 1916 р. міська дума рекомендувала управі та правлінню банку провести переговори з власниками дворових місць, із Лящинським та Прищепою для придбання їх для потреб банку. Також знову було доручено управі виконання постанови думи від 21 березня 1910 р. про збільшення капіталів міського банку на 50 тис. крб. [6, арк. 38-43].

17 жовтня 1916 р. службовець банку Антон Логійко клопотав перед міською думою про надання йому допомоги у розмірі 300 крб. на навчання доньки у приватній гімназії Н. Є. Біттнер у Катеринославі. Хоча 28 січня 1916 р. фінансова комісія рекомендувала думі відмовити А. І. Логійку у проханні, дума 30 січня 1917 р. постановила видати допомогу у розмірі 150 крб. Це сталося тільки тому, що дума прийняла до уваги 21 рік служби А. І. Логійка у міському банку [6, арк. 7070 зв.,71].

У 1916 р. в порівнянні з 1915 р. скоротилися вексельні операції міського громадського банку на 127 тис. 855 крб. Таким чином, скоротилися позики під нерухоме майно на 17 тис. 511 крб. і під заставу коштовних речей на 1223 крб. Скорочення цих операцій відняло у банку приблизно 12 тис. крб. прибутку. Скорочення цих операцій спостерігалося і у 1917 р. Це обумовлювалося наявністю значних коштів у населення, різноманітними спекуляціями. Вказані явища були загальними для всіх кредитних установ. Ревізійна комісія вишукувала нові можливості для розміщення капіталів банку. Одним із таких шляхів були ломбардні операції. Але протягом 2 років правління міського банку та управа відтягували створення такої установи при міському банку. Конкурувати із комерційними та державним банками міський не міг. Основним завданням

Олександрівського міського банку було забезпечення необхідним і порівняно невеликим кредитом населення міста, і це він по можливості виконував задовільно. Відмови благонадійним позивачам у

р. не було. Вексельний портфель банку по своїй надійності, на думку ревізійної комісії, вважався одним із перших у місті.

Необхідно було у нелегкий час серйозно подумати про помилки минулого, щоб їх виправити. У цьому плані міське самоврядування отримувало не раз нарікання від населення міста. Ще у довоєнний час банк не міг нормально задовольнити потреби населення у кредиті та взагалі розвивати свої операції у зв'язку із малими основними та запасними капіталами. Завжди міська управа мала хронічну потребу у коштах, тому завжди відбирала значну частину прибутків банку, що заважало зростанню капіталів банку, яке відбувалося дуже низькими темпами (як було вказано в документах, "черепашачими кроками"). Але розвиток проходив дуже високими темпами. Із маленького містечка Олександрівськ переріс у велике повітове місто. За прогнозами ревізійної комісії, місто стане дуже великим. Слова були майже пророцтвом. "Після війни, - прогнозувала комісія, - постане інший кращий час, коли місто почне швидко зростати, з'являться нові люди, відкриються нові підприємства, почнуть будуватися нові великі приватні та громадські будівлі. З'явиться потреба у грошах, і їх зможе надати міський банк. Але знову не буде коштів, якщо не збільшити основний капітал міського банку".

Комісія рекомендувала не тримати в касі великих сум, а здавати у комерційні банки на поточні рахунки. При розрахунку із клієнтами надавати чеки, до того ж кожний не вкладений карбованець приносив банку 4% збитків [6, арк. 88-90].

Визначними подіями у житті банку в 1917 р. було обрання нового директора та