Г. Ф. Турченко

ЗАПОРІЗЬКИЙ КРАЙ ЗА ДОБИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Доба Центральної Ради, створення першої в XX ст. незалежної української держави - Української Народної Республіки, в новітній українській історіографії досліджувалася багатьма істориками. Згадаємо хоча б монографії В. Верстюка [1], В. Солдатенка [2], О. Реента [3]. В дослідженнях вказаних авторів зазначається, що період Центральної Ради відзначався бурхливим зростанням національної свідомості, небувалим національним піднесенням. Вивчаючи загальноукраїнські процеси, історики усвідомлюють необхідність висвітлення ролі в них регіонального фактора. В той же час, на рівні окремих регіонів події Українських визвольних змагань висвітлені недостатньо. Зокрема, дослідженню місця Запорізького краю в Українській революції доби Центральної Ради в історичній літературі приділено недостатньо уваги.

Існують тільки фрагментарні дослідження з зазначеної теми. Зокрема, низка статей В. Гвоздика присвячена аналізу партійно-політичної боротьби на Півдні України у 1917 - на початку 1918 рр. [4-6]. У своїх публікаціях В. Гвоздик побіжно аналізує особливості політичної боротьби у Запорізькому краї в зазначений період. В. Бондаренко досліджує процеси відродження козацтва на Катеринославщині (в тому числі і в Олександрівському повіті) у 1917 р. [7]. Махновський рух, який регіонально був пов'язаний із Запорізьким краєм, з кінця 80-х рр. XX ст. став предметом особливої уваги істориків [8-10]. Однак, ставлення Н. Махна та його оточення до української ідеї спеціально не досліджувалося. Виняток становить лише низка статей В. Чопа [1112].

Мозаїка локальних процесів і подій в Запорізькому краї в 1917-1918 рр., описаних істориками, поки що не створює достатньо чіткої і цілісної картини. Для того, щоб ця картина виникла, необхідні узагальнюючі праці.

Метою нашої статті є охарактеризувати місце Запорізького краю в подіях Української революції доби Центральної Ради.

В лютому 1917 р. у Росії перемогла демократична революція. Самодержавний режим був знищений. Звістка про повалення царату рознеслася по всій Україні. В Олександрівську, Бердянську, Мелітополі та інших містах Запорізького краю на центральних площах і вулицях відбулися багаточисельні демонстрації і мітинги. Так, наприклад, 4 березня 1917 р. такий мітинг під гаслами підтримки демократичного ладу зібрався біля будинку земської Управи Олександрівська. Під впливом революції всі прошарки суспільства були втягнуті в політичну боротьбу, яка в Запорізькому краї мала певні особливості.

Відомо, що Запорізький край відрізнявся національною строкатістю. Хоча українське населення переважало, особливо в селах, російська, єврейська та польська національні меншини були досить чисельними та впливовими. Вони були широко представлені в торгівлі та промисловості регіону. Певну роль в розгортанні партійно-політичної боротьби відігравали і представники молдавського, німецького, вірменського та польського населення, що компактно проживали в тому чи іншому місті краю. В м. Олександрівську на весну 1917 р. проживало: українців близько 34%, росіян - близько 30%, євреїв - 20%, поляків - 6% [13, арк. 68]. Також у місті мешкали німці, білоруси, хорвати, литовці та представники інших національностей.

Важливим чинником загострення політичної боротьби було військово-стратегічне положення регіону: близькість фронту, зосередження значної кількості підприємств, що широко використовували енергетичний і сировинний потенціал Донбасу та Криворіжжя. За період ведення війни на території краю зосередилася значна кількість біженців та військовополонених.

Лютнева революція активізувала національно-визвольний рух серед українського населення, позбавленого елементарних національних прав - навчання рідною мовою, розвитку національної культури. При всій своїй національній строкатості Запорізький край був втягнутий в орбіту широкого українського національно-визвольного руху, в першу чергу, через створення культурно- національних товариств, українських громад та українських політичних партій і організацій.

Серед населення нашого краю найбільшим впливом користувались українські соціал- демократи та есери. Представники УСДРП та УПСР брали активну участь в роботі об'єднаних засідань українських національних організацій та "демократичних сил" в м. Олександрівську влітку 1917 р. На цих засіданнях обговорювались проблеми поточного моменту, будувались плани майбутньої діяльності в культурно-національній сфері міста, складали передвиборчі платформи на вибори до міських дум тощо.

В Оріхові гурток УПСР утворився ще в 1908 р. Його очолював Д. Ярош. Він планував відкрити легальні сільські бібліотеки та організувати товариство "Просвіта". В умовах реакції цей гурток припинив свою діяльність. Весною-влітку 1917 р. організації УПСР з'явились в Бердянську, Мелітополі, Токмаку, Оріхові та Олександрівську. Українські есери отримали широку підтримку в повітах завдяки активній роботі соціалістів у земствах та боротьбі за розв'язання аграрного питання.

У серпні 1917 р. в Мелітополі відбулася нарада українських політичних та суспільних організацій Північної Таврії, в резолюції якої було записано: "Українські Установчі збори повинні вирішити долю суверенної України, а рішеннями Російських Установчих зборів вона повинна об'єднатися з Росією вільна з вільною, як рівна з рівною".

Таким чином, українські національні сили намагалися вирішити всі болючі питання цивілізованим шляхом через скликання Установчих зборів. В той же час лунали поодинокі виступи громадських діячів - членів партії УПСР та безпартійних, які вимагали проголошення незалежності України, в формі республіки або гетьманату. Особливо поширеними були ідеї самостійності в середовищі тилових військових.

Населення Запорізького краю було проінформоване про події, що відбувалися в Києві. Широкий відгук отримали Перший та Другий Універсали Центральної Ради. 26 травня 1917 р. селяни с. Михайлівка-Льовшина Андріївської волості Олександрівського повіту на своїх зборах прийняли резолюцію з підтримкою Центральної Ради й "домаганням і дальше працювати для нашого відбудування національно-територіальної автономії на федеративно-демократичних початках". Громада зібрала 95 карбованців