Л. Черниця, В. Шаровський з Олександрівського повіту Катеринославської губернії та Ю. Гавриленко з Бердянського повіту Таврійської губернії брали участь в роботі Українського селянського з'їзду, що відбувся 10-16 червня 1917 р. в Києві. На з'їзді їх було обрано до складу Центральної Ради. В Центральній Раді працювали також представники національних партій, що діяли в Запорізькому краї, делегати від робітництва та інтелігенції Олександрівського, Мелітопольського та Бердянського повітів.

Яскравим проявом активізації українського національного життя був рух з відновлення діяльності товариства "Просвіта". 11 березня 1917 р. в губернському центрі - Катеринославі - було відновлено товариство "Просвіта", яке було закрите на початку 1916 р. 12 березня 1917 р. проводились перші збори "Просвіти", на яких були присутні гості із Олександрівська. Було обрано правління з 13 чоловік, а також створені комісії: по організації філій і проведенні вечорів, видавнича, шкільно-лекційна та бібліотечна. Урочисте відкриття Катеринославської "Просвіти", як свято української людності міста, проводилося 18 березня 1917 р. А вже 24 березня 1917 р. з ініціативи місцевих робітників і учнів середніх шкіл було створено філію Катеринославської "Просвіти" в Олександрівську. У перший же вечір до "Просвіти" записалося близько 150 чоловік. Було обрано раду товариства у складі: Ткаченка, Янчука, Обраменка, Козачука, Похілова, Безверхого, Сіваша та інших. В статуті "Просвіти" було записано, що "товариство ставить своїм обов'язком працювати для розвитку просвіти і добробуту українського народу, а також для його політичного виховання і взагалі для розвитку української національної культури.".

Не маючи власного приміщення, "Просвіта" вела активну боротьбу за Народний дім. В листі голови ради товариства "Просвіта" Лазаренка в Олександрівську міську управу від 10 липня 1917 р. було записано: "На великий жаль нам всім, українцям, Народним домом керує якась комісія, яка до українського руху ніяких відносин не має. "Просвіта", взявши на себе великий тягар - освічення українського народу в Олександрівську, котрого, безумовно є більшість, має більш всіх моральне право на користування цим Домом і накладає надію, що міська Управа негайно передасть Народний дім Товариству". Вимогу товариства підтримали на об'єднаному засіданні 11 липня 1917 р. міські організації УСДРП, УПСР, залізнична українська культурно-освітня організація Катеринославської залізниці - курінь "Хортиця", українська залізнична культурно-освітня організація південних залізничних доріг - курінь "Січ", а також делегати повітового селянського з'їзду. В результаті в липні 1917 р. "Просвіті" спочатку було надано в Народному домі приміщення для бібліотеки-читальні (безкоштовно), а потім, оскільки товариство взяло на себе нагляд за ремонтом залу і сцени Народного дому, воно отримало право розпоряджатись і цими приміщеннями на період ремонту. Однак із встановленням в м. Олександрівську радянської влади цей будинок почав використовуватися для потреб радянських установ.

Олександрівська "Просвіта" проводила активну діяльність. При товаристві працювали театральна, співоча та лекційна комісія, діяла бібліотека-читальня. Просвітяни влаштовували в міському саду платні гуляння на користь товариства. В умовах, коли не було радіо та телебачення ці акції мали величезний вплив на населення. Просвітяни мали власний кіоск на вулиці Соборній (нині - проспект ім. Леніна) для продажу українських книжок, які користувались величезним попитом. "Просвіта" порушила питання про спорудження в місті пам'ятника Т.Г. Шевченку, використавши для цього кошти, зібрані на пам'ятник царю Олександру ІІ [15, арк. 138-141].

"Просвіти" виникали і в Мелітопольському і Бердянському повітах. Серед найбільш активно діючих товариств варто відзначити Катеринославську "Просвіту" Гуляйпільської волості. Вона існувала ще в 1916 р.. "Просвіта" мала при собі вісім хат-читалень, школу для ліквідації неписемності серед дорослих, хор, драматичний гурток, оркестр, гурток дитячих розваг, лекторський гурток та своєрідну ремісничу школу, де бажаючі мали можливість опанувати столярним та палітурним ремеслами. Велику діяльність проводили і просвітяни Мелітопольського повіту.

Діяльність "Просвіт" вимагала певних коштів. Вони складалися здебільшого з членських внесків, зборів від вистав, пожертв, видавничої діяльності. Взявшись за нелегку справу в роки, коли навкруги точилася боротьба за владу, "Просвіти" відчували себе рятівниками української мови, культури, духу нації. Чимало з цих "Просвіт" називали себе "Українськими товариствами "Просвіта", деякі з них носили імена Т. Шевченка, Б. Грінченка, І. Карпенка-Карого. Свою мету ці товариства бачили в тому, щоб "будити і задовольняти громадянство в справі освіти, морального і духовного виховання" (Балабинська "Просвіта"), в об'єднанні всіх сил на добробут українського народу (Благовіщенська "Просвіта"). Мелітопольське товариство ставило собі за мету "проводити свою культурно-просвітню роботу в українських національних формах". При цьому деякі "Просвіти" об'єднували навколо себе тільки українців, інші - людей різних національностей. Деякі з них ледве налічували до 30 членів, інші мали понад 100.

Основу "Просвіт" краю складали, переважно, представники місцевої інтелігенції (вчителі, лікарі), були серед них робітники та селяни, чимало молоді.

Завдяки діяльності "Просвіт" Запорізького краю багато українців вперше дізналися про славне минуле свого народу, його боротьбу за національне і соціальне визволення, долучилися до скарбниці вітчизняної і світової культури. Творчі колективи "Просвіт" охоче виступали перед масовою аудиторією, на мітингах, святкуваннях ювілеїв, пам'ятних дат, клопоталися про організацію українських шкіл і гімназій [16, арк. 46; 17, арк. 22]. Діяльність "Просвіт" сприяла формуванню національної ідентичності