18 квітня вже велися бої за Мелітополь, який завзято обороняли більшовицькі частини. Таким чином, на кінець квітня 1918 р. Запорізький край був визволений від більшовицьких військ.

Встановленню національного контролю над краєм мав сприяти і новий національно- територіальний поділ України. Його Центральна Рада почала впроваджувати 6 березня 1918 р., коли Південь ще залишався під контролем більшовиків. Рада прийняла закон, який можна оцінювати як важливий крок у напрямку подолання імперського адміністративно-територіального поділу України і повернення до національних історичних традицій. Цим законом скасовувався поділ на губернії та повіти і, враховуючи історичні і економіко-географічні реалії, територія УНР розділялася на 32 землі. Землі Запорізького краю мали включатися до складу таких земель: Січ із центром у Катеринославі (колишній Катеринославський, частини Верхньодніпровського, Новомосковського, Олександрівського повітів Катеринославської та Херсонського повіту Херсонської губернії, тепер південний захід сучасної Дніпропетровської і північний захід Запорізької областей); Запоріжжя з центром у Бердянську (колишній Мелітопольський і Бердянський повіти Таврійської губернії, тепер - південь Запорізької області); Азовська земля з центром у Маріуполі (колишній Маріупольський, Павлоградський і Олександрівський повіти Катеринославської губернії, південь сучасної Донецької, північ Запорізької та схід Дніпропетровської областей) [34, арк. 40-40 зв.; 35, с. 16-17]. Розробляючи новий національно- територіальний поділ України, Центральна Рада враховувала історико-географічні і економічні особливості регіону, звертаючись, разом з тим, до історичної пам'яті українців. У сучасних теоріях націотворення наявність "спільних міфів та історичної пам'яті" відноситься до найголовніших рис національної ідентичності [36, с. 23]. Однак адміністративно-територіальна реформа Центральної Ради не була завершена, і після перевороту 29 квітня 1918 р. гетьман відмовився від земельного і повернувся до старого губернського поділу.

Таким чином, доба Центральної Ради позначена національно-культурним відродженням. У Запорізькому краї значно посилився інтерес до української культури, друкованого слова. Ренесанс переживали "Просвіти" та інші національно-культурні товариства, до сфери впливу яких потрапляли все ширші верстви населення. Відбувалися процеси українізації освіти.

Населення Запорізького краю, як і всієї України, в добу Центральної Ради активно включилося до політичного життя. Національні прагнення українців краю перебували як в культурницькій площині, так і політичній сфері. У легальних умовах відновлювали свою діяльність політичні партії, Ради і профспілки. Відбувався процес організаційного оформлення демократичних інституцій тощо. Розпочалося формування озброєних об'єднань місцевої самооборони - загонів Вільного козацтва.

У русифікованих містах Запорізького краю вплив українських політичних сил і влади Центральної Ради був слабшим, ніж серед сільського населення. Соціокультурний розкол між містом і селом зберігся. Проте характер подій визначала українська більшість, яка переживала процеси інтенсивної національної консолідації. Основні вимоги українського населення краю зводилися, переважно, до здобуття національно-територіальної автономії України в складі демократичної Російської республіки. В умовах Української революції багато жителів Запорізького краю, які раніше не замислювалися над своїм національним походженням, стали відчувати себе українцями і приєдналися до державотворчого процесу.

У квітні 1918 р. під тиском об'єднаних українських і німецько-австрійських військ залишки розбитих більшовицьких частин покинули територію України і над Запорізьким краєм знову був установлений суверенітет УНР. Регіоном почали управляти українські урядовці, керуючись інтересами України і спираючись на її закони. У складних умовах іноземної військової присутності і

багатонаціонального середовища краю українська держава встановила тут повний контроль і почала реалізовувати свою політику.

З приходом до влади Гетьмана П. Скоропадського розпочався новий етап у розвитку Запорізького краю.

Джерела та література

Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. - К., 1997.

Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. - К., 1999.

Реєнт О.П. Українська революція і робітництво: Соціально-політичні та економічні зміни. 1917-1920 рр. / НАН України, Інститут історії України. - К., 1996.

Гвоздик В.С. Участь українського селянства Півдня України у політичній боротьбі (березень 1917 - квітень 1918 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2005. - Вип. ХІХ.

Гвоздик В.С. Формування партійно-політичних сил на Півдні України (березень - серпень 1917 р.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2004. - Вип. ХVШ.

Гвоздик В.С. Політичні результати виборів до Українських Установчих зборів на Півдні України за доби Центральної Ради // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2008. - Вип. ХХІІ.

Бондаренко В.Г. Відродження козацтва на Катеринославщині (серпень - листопад 1917 р.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2005.- Вип. ХІХ.

Верстюк В.Ф. Махновщина: Селянський повстанський рух на Україні (1918-1921). - К., 1991.

Волковинський В. Нестор Махно: легенди і реальність. - К., 1994.

Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно: Историческое повествование. - К., 1993.

Чоп В.М. Союз і змова: обставини підписання і розриву військово-політичної угоди РПАУ (махновців) та УНР (вересень 1919 р.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2005. - Вип. ХІХ.

Чоп В.М. Українське питання в ідеології махновського руху // Політична і військова діяльність Нестора Махна. Матеріали науково-теоретичної конференції (Запоріжжя - Гуляйполе, 12-13 листопада 1998 р.). - Запоріжжя, 1998. - Ч. 1.

ДАЗО. - Ф. 2030. - Оп. 2. - Спр. 582.

Український національно-визвольний рух. Березень - листопад 1917 р.: Документи і матеріали / В.Ф. Верстюк та ін. (упоряд.); Інститут історії України НАН України, Центральний державний архів вищих органів влади та управління, Дослідний інститут сучасної української історії (Філадельфія)