на основі загального, прямого, рівного і таємного голосування. Міською типографією Олександрівська було здійснено тиражування даного закону.
Стара адміністрація Олександрівської думи питаннями організації виборів майже не займалася. Місто було поділене на 7 виборчих районів. Вибори до Олександрівської міської думи відбулися 2 липня 1917 р. У місті конкурувало 10 списків. В голосуванні взяло участь близько 65% мешканців.
Напередодні виборів розгорнулася гостра політична боротьба. На крайньому лівому крилі політичного спектру були більшовики, які вважали себе послідовними революціонерами та виразниками класових інтересів свідомих робітників та селян. Більшовики розглядали муніципальну кампанію не стільки як засіб здійснення широких соціально-економічних реформ в місті, що були на їх думку неможливими в умовах війни і збереження влади в руках буржуазії, а в першу чергу з точки зору стратегічного курсу на перемогу соціалістичної революції.
Соціалістичний блок, у складі російських меншовиків і есерів, включився у виборчу кампанію, взявши на озброєння теорію "Муніципального соціалізму". Він запевняв виборців, що шляхом поступових реформ через органи місцевого самоврядування маси зможуть прийти до соціалізму.
Підтримуючи загальнодемократичні вимоги, єврейські партії пропагували і національні гасла: створення єврейських навчальних закладів, збереження єврейських освітніх, медичних та благодійних установ муніципальними коштами, щоб розпорядження і постанови органів місцевого самоврядування публікувалися і єврейською мовою. Під час виборів розгорнулась гостра боротьба між двома єврейськими партіями - бундівцями і сіоністами. Представники Бунду на чисельних багатолюдних мітингах доводили, що інтереси простого єврейського люду - це загальнопролетарські інтереси і заохочували виборців приєднатися до соціалістичного блоку. А інші єврейські громадські організації виставили своїх кандидатів за списком Єврейського позапартійного блоку. Поляки-соціалісти вирішили віддати свої голоси соціалістичному списку. Окремими списками виступали: партія народної свободи, Олександрівський комітет РСДРП(б).
Активну політичну боротьбу під час муніципальних виборів проводили і українські національні соціалістичні партії, з'єднані в український соціалістичний блок. Його програма включала питання національно-територіальної автономії України, українізації освіти і діловодства та інші загальнодемократичні вимоги.
Виборча кампанія до Олександрівської думи мала певні особливості: по-перше, більшість виборців вперше брала участь у виборчій кампанії, по-друге, самі вибори проходили в складних соціально-економічних умовах. Наслідком цього було, як згадували свідки, те, що під час виборів до дум панувала "анархія та неосвіченість", що пояснюється відсутністю демократичної традиції. Проведення виборів до міських дум за партійними списками стало своєрідною репетицією більш важливих для України Установчих зборів.
У результаті виборів в Олександрівську думу перемогу отримав соціалістичний блок, у який входили російські меншовики та есери. За них проголосувало близько 60% виборців. Друге і третє місце поділили між собою єврейський та український соціалістичний блок. Більшовики, що проводили галасливу кампанію під час виборів, програли їх [21, с. 63]. Не отримала очікуваного результату і кадетська партія. За її представників проголосувала незначна частка населення - службовці та представники зрусифікованої інтелігенції.
Результати виборів віддзеркалювали політичні симпатії населення. Несподіванкою в зрусифікованому Олександрівську було те, що українські партії успішно провели кампанію.
Таким чином, питання про долю революції, про те, кому належатиме влада в країні, значною мірою залежало від того, на чиєму боці виступатимуть маси, що пробудилися до активної політичної діяльності. Тому зусилля всіх партій, що представляли інтереси різних класів, були спрямовані на завоювання симпатій цих мас. Суперництво між блоками було гострим, форми і методи боротьби різноманітними. При цьому взаємна гостра критика одних іншими була звичайним явищем. Не менш напруженою була боротьба під час виборчих кампаній до місцевих дум в інших містах нашого краю.
Демократична революція 1917 р. відкрила нові, небачені раніше можливості. Населення України отримало право брати участь у законодавчому процесі через скликання Всеросійських та Українських Установчих зборів. Це були перші уроки демократії.
На листопад 1917 р. були призначені вибори до Всеросійських Установчих зборів. Серед претендентів у вищий законодавчий орган Росії від Катеринославської губернії були і представники Олександрівська: голова міської ради робітничих і солдатських депутатів меншовик І. Мочалов та голова Олександрівської ради селянських депутатів С. Попов, якого і було обрано до Всеросійських Установчих зборів. Результати виборів по Олександрівську були такі: за більшовиків проголосувало 26% учасників голосування, за список українських есерів і соціал-демократів віддали свій голос 23%. Третє місце у підсумку зайняли єврейські національні партії - їх підтримали 18% [21, с. 63]. По всьому Олександрівському повіту перемогу отримали українські національні партії.
12-14 листопада 1917 р. відбулися вибори в Таврійській губернії, зокрема, у Мелітопольському та Бердянському повітах.
Українські національні партії в свій список включили таких представників УПСР: М. Салтана, А. Жолудя, Є. Гавриленко, С. Булгакова, В. Волика, П. Щирого, П. Близнюка та інших. За них проголосувало 61,5 тис. виборців. Українські партії випередили на виборах організації кадетів, меншовиків, більшовиків, але поступились російським есерам.
Результати виборів до Всеросійських Установчих зборів стали свідченням значної впливовості українських національних партій у регіоні. Але Всеросійські Установчі збори працювали лише один день й були розігнані більшовиками. Курс більшовицької партії на встановлення партійної диктатури не міг співіснувати з обраними на демократичних засадах Всеросійськими Установчими зборами.
Утвердження української державності могло бути реалізоване тільки через скликання власного парламенту - Українських Установчих зборів, як символу національної єдності. На засіданні Центральної Ради 17 жовтня 1917 р. була ухвалена резолюція про проведення Українських Установчих зборів. Вибори були призначені на 27-29 грудня