Центральна Рада створила Головну комісію в справах виборів до Українських Установчих зборів, яка почала роботу 14 листопада й асигнувала на передвиборчу кампанію 1 млн. 500 тис. крб. Українські Установчі збори повинні були складатися із 400-425 чоловік. Для проведення виборів уся територія України була поділена на виборчі округи. Безпосередньо виборчими справами займалися окружні виборчі комісії. Крім того, були створені виборчі дільниці по повітах та містах.

В Олександрівську вже 1 грудня міська управа для проведення виборів в Українські Установчі збори почала складати виборчі списки. Через тиждень їх оголосили для загального ознайомлення та виправлення помилок. Ще через тиждень провели повторну публікацію вже виправлених списків. Самі вибори пройшли з 27 по 29 грудня по семи міських дільницях. Перед виборами Олександрівське міське самоврядування через засоби масової інформації закликало мешканців "...голосувати за достойних кандидатів, ... за політичні партії та об'єднання, погляди яких поділяєте". Така активна роз'яснювальна робота проводилась міською думою з метою залучення населення міста до участі в справді демократичних виборах - незвичних для більшості виборців.

Виборча кампанія до Українських Установчих зборів в Запорізькому краї проходила в складних політичних та соціально-економічних умовах. Основна специфіка була в тому, що на час виборів до Українських Установчих зборів більшовицьким з'їздом Рад у Харкові була проголошена радянська влада в УНР. І якщо центральні райони країни ще знаходились під впливом Центральної Ради, то на Катеринославщині та Північній Таврії в результаті військових дій влада поступово зосереджувалась в руках більшовицьких органів управління, які проводили виборчу кампанію у своїх інтересах.

Напередодні виборів у м. Олександрівську розгорнулась гостра політична боротьба. Вона велася між загальноросійськими політичними партіями (більшовиками, меншовиками, кадетами, соціалістами революціонерами), з одного боку, та українськими соціалістами революціонерами й соціал-демократами - з іншого. Проте не залишились осторонь і інші політичні партії й об'єднання. Досить активно провели передвиборчу кампанію в цьому регіоні єврейські та польські організації, позапартійні об'єднання та організації.

Голосування проходило при малій активності виборців. Тільки четверта частина громадян м. Олександрівська (7481 чоловік), занесених у списки, прийшли на виборчі дільниці, тоді як під час виборів до Всеросійських Установчих зборів голосувало близько 18 тис. виборців. Малу активність виборців можна пояснити й тим, що на час виборів в Олександрівську більшовики мали контроль над містом. Це визначило і результати виборів. Голоси виборців поділились так: найбільше голосів отримав список № 9 (більшовики), на другому місці був список №15 (українські соціал-демократи), на третьому - список № 16 (кадети). Значну кількість голосів отримали також меншовики, есери, єврейські партії. Перед більшовицькою загрозою консолідували свої сили заможні верстви населення. Значних успіхів у виборах в Олександрівську домігся "Союз земельних власників".

Результати виборів до Українських Установчих зборів свідчили про стабільне зростання національної свідомості виборців. Так, якщо на виборах міської думи за національний список голосувало 11% жителів міста, то під час останніх виборчих кампаній цей показник майже подвоївся.

У цілому по Олександрівському повіті більшість голосувала за українські списки. Значних результатів досягли УСДРП, Селянська спілка і УПСР. Більшовики отримали 20% тих, хто мав право голосу.

У цілому по Катеринославській губернії проголосувало 40% громадян, що мали право голосу [4, с. 158]. Найбільше голосів отримав список українських національних партій №5 (Селянська спілка та УПСР). За цим списком обрано 22 члени Українських Установчих зборів (С. Бачинський, А. Кучеренко, Г. Гаценко, С. Тищенко та інші). На другому місці був більшовицький список №9 (від робітників, селян, солдатів Катеринославської губернії і Сердюцького ім. Отамана Орлика полку). За цим списком обрано Ю. Лещинського, А. Каменського, Е. Квірінга та інших. На третьому місці - список №3 (партія російських соціалістів-революціонерів). За списком українських соціал- демократів пройшов В. Винниченко.

Від Олександрівського повіту Катеринославської губернії до Українських Установчих зборів були обрані за списком №5 Є. Іванченко та Н. Хоменко. Що стосується Таврійської губернії, то українські національні організації підтримували ідею скликання Українських Установчих зборів, а представники загальноросійських партій негативно поставилися до проголошення УНР, тому не поспішали з організацією виборів. Проте більшовицька загроза призвела до запізнілої їх співпраці з органами влади УНР. Це питання обговорювалось 17-18 грудня 1917 р. в Мелітополі на зборах політичних національних та демократичних організацій Північної Таврії. Їх учасники висловились за участь населення краю у виборах до Українських Установчих зборів, наголошувалось на необхідності налагодити безпосередні зв'язки з Центральною Радою. Проте вибори так і не відбулися через встановлення в Таврійській губернії більшовицької диктатури.

Українські Установчі збори також не були скликані, бо результати волевиявлення українського народу не влаштовували більшовиків. Населення нашого краю, як і в цілому по Україні, надало підтримку українським національним партіям, визнавши цим Центральну Раду та УНР. Більшовицька партія програла вибори і тому обрала тактику на ігнорування волевиявлення українського народу і розпочала військову експансію проти УНР. Цим були зведені нанівець результати напруженої боротьби українського народу за державну незалежність. Наш край був втягнений у вир війни.

Восени 1917 р. загострились відносини Центральної Ради з Тимчасовим урядом. У вересні 1917 р. питання про ставлення до українського національного руху розглядала Бердянська повітова Рада селянських депутатів. Член її С. Курочкін повідомив про переговори Тимчасового уряду з Центральною Радою і вимагав