Після повалення Тимчасового уряду та захоплення влади більшовиками у Петрограді Центральна Рада 7 листопада 1917 р. оголосила свій III Універсал про створення УНР у складі 9 українських губерній, в тому числі Таврійської, але без Криму. Зміст Універсалу, публікований в усіх великих містах нашого краю, обговорювався на засіданнях міських дум, Рад робітничих і військових депутатів, українських національних партій та громадських організацій. В Олександрівську з приводу оголошення III Універсалу відбулося свято. Було відправлено молебень, відбувся парад вояків-українців, вільних козаків. Маніфестантів вітали комісар УНР Лазаренко, голова повітової управи Міхно, голова ради селянських депутатів Іванченко, представник Вільного козацтва І. Оліфер та інші. Виступи всіх промовців супроводжувалися гучними "Слава" та оплесками [7, с. 164].

Міська дума м. Олександрівська зайняла послідовну позицію відносно заколоту більшовиків у Петрограді. 27 жовтня 1917 р. вона випускає звернення "До населення міста" такого змісту: "У зв'язку з подіями, що мали місце в Петрограді і в інших містах Російської республіки, в місті Олександрівську невелика група осіб, які називали себе "більшовиками" робить спроби захопити у свої руки владу... Олександрівська дума, обрана на демократичних засадах, вважає своїм обов'язком гарантувати спокій населенню міста".

Олександрівська міська дума, звертаючись до населення міста із проханням підкорятись розпорядженням тільки міської управи та урядового комісара, пропонувала розпорядження від інших організацій та осіб вважати незаконними. Міська управа також вважала, що населення допоможе їй з необхідним спокоєм провести виборчу кампанію до Установчих зборів, які зможуть вирішити всі проблеми та виразити волю народу.

Міська дума Олександрівська 27 жовтня постановила також створити при міському управлінні комітет по захисту громадської безпеки із представників міської та земської управ, ради робітничих, солдатських та селянських депутатів, військової організації та військової частини, соціалістичних партій та громадських організацій. Комітет, до обрання президії, на нараді 28 жовтня, доручив міській управі та повітовому комісару Тимчасового уряду вжити заходів для захисту громадської безпеки та спокою.

У листопаді 1917 р. ситуація в м. Олександрівську ускладнилась. Більшовики міста взяли курс на збройне захоплення влади. Для посилення місцевих більшовиків прибув загін із Києва в складі 30 чоловік під командуванням більшовика О. Анісімова. Відразу вони почали заарештовувати людей без пред'явлення звинувачення. В будинках знатних та поважних людей проводили обшуки без дозволу відповідних інстанцій, майно могли конфіскувати. Таке становище продовжувалось і набувало все більшого розмаху.

З метою стабілізувати ситуацію в місті в кінці листопада 1917 р. до Олександрівська прибули збройні частини Центральної Ради, частини 48-го донського козачого полку, кавалерійські ескадрони кримських татар. Місто також захищали загони "Вільного козацтва", військовики третьої тилової ремонтної автомобільної роти. Захисники міста мали на озброєнні бронемашини.

Перші бої у м. Олександрівську розпочалися 12 грудня 1917 р. Бої тривали три дні - до 15 грудня. Головні події розгорнулись 13 грудня. Жорстокі бої з перемінним успіхом відбулися в центрі міста - на вулиці Соборній, та на Катерининському залізничному вокзалі. Більшовики обстрілювали вокзал із гармат. В ході бою з обох боків були полонені. Пізно ввечері обидві сторони пішли на переговори про обмін військовополоненими й припинення вогню. Переговори проходили за участю представників міської управи. З української сторони була поставлена умова звільнення військовополонених і негайного від'їзду більшовицьких військ із міста. Ввечері 13 грудня вокзал було звільнено.

Бої тривали до 15 грудня й закінчилися перемогою військ Центральної Ради. Проте більшовики отримали підкріплення. Більшовицька влада в м. Олександрівську остаточно була встановлена тільки 2 січня 1918 р. унаслідок прямої інтервенції московських загонів Червоної гвардії. 2 січня 1918 р. до міста прибули чотири ешелони більшовицьких моряків і червоногвардійців-робітників Петрограда та Москви у броньованих вагонах з гарматами і кулеметами під загальним командуванням Богданова. Разом із червоногвардійцями Катеринослава та місцевими більшовиками вони зайняли станцію Катерининську, захопили залізничні мости, шляхи і пристань на Дніпрі. Таким чином, більшовицька влада в м. Олександрівську була встановлена внаслідок прямої воєнної інтервенції.

З протоколів засідання міської думи видно, що для населення було несподіваним проголошення в місті влади більшовиками. Громадське самоврядування констатувало захват влади силою. Дума не вступила в боротьбу із владою, захопленою зброєю, закликала населення до спокою і не припинила своєї діяльності.

Органи місцевого самоврядування, ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Таврійської губернії, що складались з меншовиків та есерів, також не визнали уряду В. Леніна.

Так було, наприклад, в Бердянську. 29 жовтня 103 депутати Бердянської ради (за ними стежив багатотисячний натовп) обговорювали петроградські події. При поіменному голосуванні 49 "за", 43 "проти" і 2 "утримались" пройшла резолюція меншовиків, Бунду, в якій засуджувався більшовицький переворот і ставилася вимога передати владу однорідному соціалістичному урядові. На засіданнях ради у зв'язку із загостренням політичної кризи було вирішено створити в місті Тимчасовий революційний комітет із представників рад, міського й повітового самоврядування, центрального бюро профспілок, заводських комітетів і соціалістичних партій.

Більшовики м. Бердянська, не отримавши більшості в радах 31 жовтня 1917 р., зібралися на загальні збори, де прийняли рішення про захоплення влади в місті. З цією метою більшовики пішли на утворення революційних комітетів - ревкомів, що складалися переважно з більшовиків. Але