На перехресті вулиць Троїцької і Олександрівської (Чекістів і Дзержинського) до сих пір стоять два цікавих будинки з розряду прибуткових. У першу чергу, це будинок Х. Бєлєнького, який був побудований у 1908—1909 рр. на місці його садиби з одноповерховим будинком та іншими помешканнями ХІХ сторіччя. Двоповерхова будівля має Г-образну форму. Фасад виконаний у стилі модерн, який був дуже модним віянням в архітектурі початку століття. Цоколь оздоблений плитами сірого граніту, а стіни фасадною цеглою. На перехрестя вулиць будинок виходить ризалітом, над яким була декоративна башта складної форми, що збереглася лише на фотографіях. До речі, за всі архітектурні деталі, що занадто виступали з фасаду і могли впливати на лінійну вуличну перспективу, міська управа зажадала від господаря одноразовий фінансовий внесок до міської казни. І це є дуже прикметним, з огляду на тяглість у традиціях наповнення комунальних бюджетів. Побудувавши будинок, господар зразу ж здав його в оренду "Олександрівському відділенню Руського для зовнішньої торгівлі банку". Фінансові структури були серйозними, а головне грошовитими орендарями.

По інший бік сучасної вулиці Чекістів знаходиться двоповерхова кам'яна будівля, що була побудована у кінці ХІХ ст., але вже на початку ХХ ст. була придбана купцем Л. Потьомкіним і перебудована під прибутковий будинок. Наближеність до Базарної вулиці (Анголенко), площі Шевченка, центральної Соборної вулиці (пр. Леніна) логічно формувало комерційну орієнтацію цієї нерухомості. Новий господар замість квартир першого поверху обладнав три лавки з окремими входами, крім того, прибудував ще одну кам'яну лавку та криту галерею на другому поверсі. Всі приміщення купець через оголошення в газеті здавав в оренду для потреб торгівлі.

Ще однією окрасою вулиці Олександрівської був доходний будинок одного з братів Мінаєвих, відомих місцевих купців - Олександра Андріановича. Будинок зберігся до сьогодні, хоча і має занедбаний вигляд. Знаходиться він на перехрещенні вже згадуваної Олександрівською вулиці з вулицею Філіповською (Совєтською). Купець Мінаєв у 1908 р. замислив капітальну перебудову двох невеликих прибуткових будинків, що знаходилися на цьому місці. Проект був замовлений земському інженеру І. Бучинському, який це завдання вирішив дуже оригінально. Він добудував до двох поверхів ці одноповерхові будинки по вулиці Олександрівській, між ними побудував будинок- вставку з аркою на висоту першого поверху, а з боку вулиці Філіповської поставив нову двоповерхову споруду. Таким чином, всі старо- та новобудови утворили нову будівлю, об'єднану масштабом і стилем: псевдоруські фасади з кокошниками та вибагливим багатим декором, невисокими колонами. В будинку були великі прибуткові квартири, а на першому поверсі - постоялий двір.

Велика кількість прибуткових будинків старого Олександрівська була зруйнована за часів Другої світової війни або знесена в наступні роки. Дивовижним є те, що майже повністю зберігся великий квартал доходних будівель між вулицями Горького, Анголенко та Артема, які до 1923 р. мали назви Катеринославська, Базарна та Миколаївська відповідно. Будинки, що складають цей комплекс, використовувалися як готелі, мебльоване житло, трактири та магазини. Це було обумовлено тим, що поруч знаходилися Покровський собор, Гостинні ряди та Базарна площа, тобто місце це привертало увагу мешканців та гостей міста, в першу чергу. Забудова зазначеного кварталу рядна, всі фасади будинків побудовані вздовж вулиць і щільно примикають один до одного.

Найцікавішими прикладами суто олександрівського архітектурного будівництва прибуткової нерухомості є декілька будинків. На розі вулиць Базарної та Катеринославської зараз знаходиться двоповерховий будинок, що належить фабриці "Селена". Але до 1909 р., на цьому місті стояв одноповерховий будинок з глибокими підвалами, що також вказує на його "ділову" орієнтацію. Саме того року мешканки міста сестри Л. Лур'є та Ц. Вірник, отримавши будинок у спадок і оцінивши всі вигоди його місцерозташування, вирішили добудувати другий поверх. Проект був виконаний техніком Олександрівської міської управи Ф. Пікутовським і вже навесні 1910 р. почалась реконструкція, яка саме й подарувала місту новий прибутковий будинок у характерному "цегляному стилі": цегляні пояски, фільончасті пілястри, складні наличники вікон. Фасад мав карнизи з кронштейнами та прямокутний аттик. Крім того, згідно з чинних протипожежними правилами, будинок було обладнано переходами, що не горіли. Мебльовані кімнати "Гранд- отелю", а саме таку назву отримав будинок, стали вигідним вкладанням капіталу розумних сестер.

Стіна до стіни зі вже згаданим "Гранд-отелем" по вулиці Катеринославській до сих пір стоїть будинок, що колись привертав увагу навіть пересічних громадян і не лише гучною вивіскою "Росія". Будинок у стилі "модерн" з'явився завдяки грошам Ф. Шенделя, на місці його ж будинку, що згорів у 1911 р. Споруда побудована з використанням місцевої силікатної цегли заводчика М. Рутберга. Фасад було декоровано поясками, нішами, прорізями. Над вікнами другого поверху були вмонтовані замкові камені, а вікна першого мали вітринний вигляд. Карниз був прикрашений модульонами та лаконічною