"Коли вже ми офіційно перейдемо на українську мову?". Автор стверджує, що кожен день у завідуючого бібліотекою просять українські книжки [26]. Отже, попит на літературу українською збільшувався. Україномовних книжок у книгарнях Запорізького округу 1927 р. нараховувалося 45%, російськомовних 55%. Продавалося ж україномовних книжок 65%, а російськомовних 51,2% [27, арк. 60].
У доповіді комісії по українізації при Запорізькому окружному комітеті КП(б)У за 1927 рік наведені зауваження працівників освіти м. Запоріжжя, що "українську культуру на Україні може творити лише українець і правдиво проводити національну політику тут здатний лише він" [27, арк. 14].
Ситуація із запровадженням української мови в окремі галузі державного апарату по Запорізькому округу була на середину 1920-х років не завершеною. Але окружна комісія по українізації почала діяти тут лише у 1925 р. Тут доречно навести слова Орлика, працівника Дніпрельстану, у 1928 р.: "Я не розмовляю українською лише через те, що боюсь, щоб мене не обвинувачували у шовінізмі" [28, арк. 19].
Отже, з 1925 р. в Запоріжжі було запроваджено більш системну роботу із запровадження української мови у державний апарат. Проаналізовані матеріали дозволяють нам говорити про досить низький рівень знання української мови державними службовцями в Запоріжжі. Того ж часу рівень знання української мови державними службовцями Запоріжжя був вищий, ніж у деяких інших регіонах Півдня України, зокрема на Миколаївщині.
Південний регіон, як в етнічному, так і в економічному плані, виділявся на території України. Радянська влада, як і свого часу російська імперська влада, не розглядала цей регіон як суто український. Строкатий етнічний склад міського населення регіону, у тому числі й міста Запоріжжя, ускладнював запровадження української мови як універсальної мови державного апарату, виробничих відносин. Але наведені приклади переконують, що населення регіону не чинило спротиву українізації, усвідомлюючи український характер регіону. Попри строкатість етнічного складу південного регіону і Запоріжжя зокрема, процес українізації просувався. Україна, а найбільшою мірою саме Придніпровський промисловий район, до якого належало Запоріжжя, стояли на порозі швидкої індустріалізації в середині 1920-х років. Індустріалізація залучила ще більші маси сільського населення України в місто, збільшивши частку україномовного населення, прискоривши процес українізації, нівелювавши національно-культурну окремішність міста. Формувалося спільне для жителів як міста, так і села, відчуття належності до єдиного комплексу, не тільки культурного і економічного, що, безперечно, було дуже важливим, а й національного. Як вказують, зокрема, Ентоні Сміт та Бенедикт Андерсон, відчуття себе громадянами як єдиної спільноти зі спільними економічними і політичними інтересами, культурними потребами й утворює націю.
Джерела та література
Стремецька В.О. Українізація державного апарату на півдні України у 1923-1925 рр. // Схід (Донецьк). - 2000. - №1 (32).
Стремецька В.О. Особливості політики українізації на Півдні України (Миколаїв, Одеса, Херсон) // Наукові праці. - Миколаїв, 1999. - Т. 4: Збірник наукових праць до щорічної науково-методичної конференції "Могилянські читання-99".
Соболь П.І. Українізація державного апарату на Півдні України: 20-ті роки // Щотижня. - 1998. - 18 червня.
Долженков О.О. Українізація на Одещині: досвід 20-х крізь призму 90-х // Чорноморські новини. - 1996. - 13 листопада.
Нечипоренко З.В. Регіональні особливості політики коренізації (українізації) в УСРР: Автореф. дис. .. канд. іст. наук: 07.00.01 / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2006.
Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму. - К., 1999.
Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху. - К., 2006.
Гердер Й. Мова і національна індивідуальність // Націоналізм. Теорії нації та націоналізму від Йогана Фіхте до Ернеста Гелнера. - К., 2006.
Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування про походження і поширення націоналізму. - К., 2001.
Іванишин В.П., Радевич-Винницький Я.К. Мова і нація. - Дрогобич, 1994.
Кресіна І.О. Подвійна національна свідомість як феномен поліетнічних держав // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. - 2005. - № 3.
Арбєніна В.А. Етносоціологія. - Х., 2004.
Нестеренко Г.О. Українська політична нація: самоорганізаційні засади становлення. - К., 2007.
Даниленко В.М. До витоків політики "українізації" // Україна у ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. - К., 1993.
Постанова ВУЦВК та РНК УСРР від 1 серпня 1923 р. "Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови" // Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник: У 2 ч. / За ред. Панібудьласки В.Ф. - К., 1997. - Ч. 2.
"Українізація" 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. Колективна монографія / За ред. В.А. Смолія. - К., 2003.
Хоменко А. Національний склад людності УСРР. - Х., 1929.
Короткі підсумки перепису населення України 17 грудня року 1926. - Х., 1929.
Національний склад населення України в ХХ сторіччі / С. М. Чорний. - К., 2001.
Державний архів Запорізької області (далі - ДАЗО). - Ф. 316. - Оп. 1. - Спр. 197.
Інструкція Народного комісаріату освіти УСРР від 13 квітня 1928 р. // Збірка постанов про українізацію. - Херсон, 1929.
ДАЗО. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 215.
ДАЗО. - Ф. Р-221 - Оп. 1 - Спр. 1254.
Державний архів Миколаївської області. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 209.
Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 2631.
Думка (Мелітополь). - 1924. - 1 лютого.
ДАЗО. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 738.
ДАЗО. - Ф. П-1.