Державний архів Запорізької області (далі - ДАЗО). - Ф. П-102. - Оп. 1. - Спр. 1216.

Шот М. Дзвони лемківської туги // http://www.ethnos.lemky.com/2005/05/11/dzvony_lemkivskoi_tygu.html

Шот М. Розп'ята земля // http://www.ethnos.lemky.com/2004/09/30/rozpyana_zemlya.html

Сливка Ю. Витоки і наслідки національної трагедії // Депортації. Західні землі України кінця 30-х - початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади / Упорядн. Ю. Сливка... - Т. 1.

ДАЗО. - Ф. П-182. - Оп. 4. - Спр. 62.

ДАЗО. - Ф. Р-3755. - Оп. 2. - Спр. 8.

ЦДАГОУ. -Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 916.

ДАЗО. - Ф. П-102. - Оп. 1. - Спр. 1213.

ДАЗО. - Ф. П-102. - Оп. 1. - Спр. 127.

ДАЗО. - Ф. П-102. - Оп. 1. - Спр. 1168.

ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 1472.

ДАЗО. - Ф. П-102. - Оп. 2. - Спр. 244.

О. Ф. Штейнле

КЕРІВНИКИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ В НОМЕНКЛАТУРНІЙ ЕЛІТІ УРСР (1943-1953 РР.)

Запорізький край відігравав і продовжує відігравати велику роль у житті як радянської, так і сучасної України. Потужний промисловий комплекс Запоріжжя, сприятливі умови для розвитку сільського господарства, значна кількість населення робили область достатньо вагомою фігурою в суспільному житті республіки. У перші повоєнні роки, коли в УРСР відновлювали зруйноване війною господарство, Запорізький промисловий комплекс привертав пильну увагу радянського керівництва. Назви Дніпрогес та "Запоріжсталь" не сходили зі шпальт як республіканських, так і загальносоюзних газет.

Керівники Запорізької області також відігравали помітну роль в суспільному житті повоєнної України. Ключові посади в обласній ієрархії займали і досить відомі в УРСР та СРСР політичні

діячі. Достатньо згадати лише Л. І. Брежнєва, який працював першим секретарем Запорізького обкому КП(б)У в 1946-1947 рр. Робота в регіоні допомогла багатьом місцевим управлінцям зробити серйозну партійно-державну або ж господарську кар'єру, посісти важливі місця в управлінській системі СРСР. Тому вивчення персонального складу керівництва Запорізької області має значення не лише для більш повного висвітлення історії краю (що саме по собі є дуже важливим), а й для розкриття вагомих аспектів суспільного життя УРСР.

На жаль, це питання ще не отримало достатнього висвітлення в історичній науці. В радянській науці окремих досліджень, присвячених керівникам Запорізької області, не проводилося. Лише епізодичні згадки про них можна знайти у двох виданнях "Нарисів історії Запорізької обласної партійної організації" 1968 та 1981 рр. [1; 2]. Ці праці показують "безпомилкову" діяльність керівників Запоріжжя, неухильне дотримання ними директив партії та уряду. І малюють водночас певні стандартні образи місцевої партійно-радянської еліти, створені за канонами історико- партійних досліджень. Так само епізодично згадується запорізьке керівництво і в ґрунтовній науковій праці "Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область" 1970 р. [3]. Тож радянська історіографія навряд чи допоможе у вивченні обласної верхівки.

Дещо більше зробили в цьому напрямку сучасні дослідники. Значним внеском у дослідження цієї проблеми стали праці запорізького історика Р. Б. Шиханова "Керівники Запорізької області" та "Керівники міста Запоріжжя", видані у 2000 р. [4; 5]. Опублікований у них архівний матеріал є дуже цінним джерелом інформації стосовно обласного керівництва. У схожому форматі - біографічних довідок - Р.Б. Шиханов торкався питання запорізьких керівників у виданні "Хто є хто на Запоріжжі" [6]. У контексті вивчення радянської верхівки окремі згадки про обласних керівників містяться і в російських виданнях [7].

Однак більшість досліджень обмежується лише викладом окремих біографічних відомостей про представників запорізького керівництва. Інтерпретацій же накопиченого матеріалу вкрай обмаль, хоча передумови і потреба у переведенні вивчення цієї проблеми на якісно новий рівень наявні давно. Саме це завдання намагається вирішити дана стаття - проаналізувати накопичений матеріал стосовно запорізьких керівників та виділити особливості їх кар'єри, місце та роль в номенклатурній еліті УРСР. Період 1943-1953 рр. був обраний невипадково. Протягом цього десятиліття відновлювалися владні структури області, функціонувала специфічна модель взаємовідносин між регіональними та центральною елітами, яку російський дослідник О. В. Хлевнюк назвав "сталінською". Тому уважне дослідження обласного керівництва дозволить побачити не лише місцеві особливості, а й суттєві зв'язки всієї радянської системи управління.

Відновлення радянських органів влади на території Запорізького краю розпочалося наприкінці вересня 1943 р. Як свідчать численні документи післявоєнних років, у відновленні владних структур регіонів центральну роль відігравали партійні органи, які концентрували важелі управління у своїх руках. Цьому сприяла практика воєнного часу, коли саме підпільні партійні комітети виступали центрами радянської влади. Подібний стан речей був закріплений постановою політбюро ЦК КП(б)У 1 листопада 1943 р. Згідно з нею, ЦК Компартії України вважав за необхідне, щоб "обкоми, міськкоми та райкоми КП(б)У регулярно проводили свої засідання, на яких повинні обговорюватись найважливіші питання партійної, радянської та господарської роботи" [8, с. 36]. Запорізька область не стала винятком. Центром управління нею став обком партії, що відновив свою роботу у м. Пологи одразу ж після визволення області.

Першою особою у владній ієрархії області був Федір Семенович Матюшин - перший секретар обкому КП(б)У впродовж 1939-1946 рр. Його біографія була досить типовою для покоління політичних діячів 1930-х рр. Виходець з родини робітників, він народився у 1904 р. у м. Бежиця Орловської губернії. Розпочав трудову діяльність у 13 років учнем електромонтера. Впродовж 1917-1925 рр. працював на заводах електромонтером та кочегаром. У 1925 р. вступив до ВКП(б)