і, закінчивши скорочену партшколу, став пропагандистом Брянського губкому і завідуючим відділом пропаганди та агітації Бежицького волосного комітету. Після нетривалої партійної роботи (кінець 1925-1926 рр.) знову повернувся на завод [4, с. 43]. На запорізьку землю Ф.С. Матюшин потрапив у 1936 р. після закінчення Ленінградського індустріального інституту. Його направляють інженером та головним механіком насосно-ремонтного заводу м. Мелітополь. Через 2 роки знову переходить на партійну роботу - першим секретарем Мелітопольського райкому КП(б)У. З утворенням у 1939 р. Запорізької області Ф.С. Матюшин стає першим секретарем оргбюро по Запорізькій області, а згодом - першим секретарем Запорізького обкому КП(б)У. Після нападу Німеччини на СРСР Федір Семенович евакуюється разом з іншими працівниками обкому. Протягом 19411942 рр. він перебуває в оперативній групі при військовій раді Південного фронту, а з листопада 1942 р. - у розпорядженні ЦК КП(б)У [9, арк. 1]. У 1946 р. Ф.С. Матюшин переходить на роботу заступника міністра місцевої промисловості УРСР.
Досить схожою була доля другого секретаря Запорізького обкому - Андрія Павловича Кириленка. Народився він у 1906 р. в с. Олексіївка Воронезької губернії. Розпочав трудову діяльність у 1925 р. електрослюсарем. У 1929-1930 рр. працював у комсомольських, радянських та кооперативних органах. Вступив до ВКП(б) у 1930 р. Закінчивши Рибінський авіаційний інститут, у 1936 р. за розподілом, як і Ф.С. Матюшин, потрапляє до Запоріжжя працювати інженером- конструктором. Через 2 роки переходить на партійну роботу - другим секретарем Ворошилівського райкому КП(б)У. Впродовж 1939-1947 рр. - другий секретар Запорізького обкому [10, с. 100]. У 1947-1950 та 1950-1955 рр. очолював Миколаївський та Дніпропетровський обкоми.
Кар'єрний шлях Ф.С. Матюшина та А.П. Кириленка був досить поширений серед партійних працівників повоєнних років. Займаючи ключові посади в управлінському апараті області, вони не мали тісного зв'язку з краєм, місцевою громадою. Їх професійне та політичне зростання не було пов'язане із Запоріжжям, не мали вони налагоджених контактів з місцевим апаратом та активом. Матюшин виконував обов'язки першого секретаря фактично 6 років - і був переведений на іншу посаду. Кириленко пропрацював 7 років - і теж змінив місце роботи.
Ще більш коротким було секретарювання наступників Ф.С. Матюшина. Л.І. Брежнєв - мабуть, найбільш відомий політичний діяч, що очолював Запорізьку область, - керував обкомом трохи більше року - з серпня 1946 до листопада 1947 рр. Г.В. Єнютін керував Запорізьким обкомом упродовж 1947-1951 рр. (4 роки) [11].
Досить показовою у цьому відношенні є біографія Іллі Івановича Іванова, який встановив своєрідний "рекорд" з нетривалості перебування на посаді секретаря Запорізького обкому. Зважаючи на те, що його життєвий шлях та діяльність на посту першого секретаря Запорізького обкому маловідомі і практично не висвітлювалися в наукових працях, варто розглянути їх детальніше. Народився майбутній керівник Запорізької області в 1904 р. у м. Херсон. За національністю - росіянин. Батьки - міщани (робітники). Батько працював на лісопильному заводі до смерті у 1913 р. Мати залишилася вдовою з 3 малолітніми дітьми і, не маючи засобів до існування, була змушена працювати за наймом.
Навчався у початковій школі в 1912-1916 рр. У 1916 р. мати віддала його в учні. У 1920 р. добровільно пішов на флот (протягом 1920-1922 рр. був юнгою-мотористом Дніпровської військової флотилії). Упродовж 1922-1929 рр. працював на водному транспорті кочегаром, мастильником і таксир'єрщиком, водночас навчаючись на робітничому факультеті при ОМІ (19241926) та вечірньому морському технікумі (1924-1929). У 1923-1929 рр. був членом ЛКСМУ. У жовтні 1927 р. прийнятий у члени ВКП(б) Херсонським окружкомом (партбілет №2289794).
Упродовж 1929-1933 рр. навчався на металургійному факультеті Ленінградського металургійного інституту за спеціальністю "інженер-металург". Після закінчення працював як помічник майстра, змінний інженер та заступник начальника мартенівського цеху на металургійному заводі м. Красний Сєргін у 1933-1936 рр. У 1936-1938 рр. працював на машинобудівному заводі ім. Фрунзе (м. Суми) на посадах металурга та головного інженера.
З 1938 р. переходить на партійну роботу. У 1938-1940 рр. перебував на посаді секретаря міськкому та другого секретаря обкому КП(б)У в м. Суми. У 1940-1943 рр. був завідуючим відділом Управління кадрів ЦК ВКП(б) у м. Москва. Протягом 1943-1945 рр. працював другим секретарем Миколаївського обкому КП(б)У. У 1945-1950 рр. був першим секретарем Сумського обкому КП(б)У. Впродовж наступних 2 років прослухав курси при Цк ВКП(б) у м. Москва [12].
На посаду першого секретаря Запорізького обкому І. І. Іванов був призначений 29 листопада 1951 р. і вже 24 квітня 1952 р. звільнений. Як зазначається в його особовій справі, причиною звільнення стало "безвідповідальне відношення до завершення прибирання та зачистки площ, допущення великих втрат бавовни та неправильну інформацію ЦК КП(б)У про закінчення прибирання бавовни урожаю 1951 р. в колгоспах області" [12, арк. 4]. За цю ж бавовну постраждав і тодішній голова виконкому обласної ради В.М. Пономаренко. Приклад Іллі Іванова цікавий тим, що він не потрапив навіть у нариси історії Запорізької обласної партійної організації та інші праці, присвячені історії нашої області у радянську добу. Так перша людина у владній ієрархії області стала "білою плямою" її історії.
Подібною була й біографія наступника 1.1. Іванова Антона Гайового, який секретарював 5,5 років - з травня 1952 до грудня 1957 р. [4, с. 48]. Отже,