виконання задачі, не дивлячись ні на що - одна з основ діяльності" [17, с. 194]. Під цю влучну характеристику, сформовану російським дослідником на основі вивчення діяльності керівників Пермської області, повністю підпадають і запорізькі начальники. Заходи обласного керівництва впродовж 1943-1953 рр. переконливо свідчать щодо переважання державних інтересів над регіональними у їх діяльності. Наприклад, у розпорядженні 1947 р. секретар Запорізького обкому Л.І. Брежнєв прирівняв невиконання плану хлібозаготівель до терористичних актів та диверсій проти радянської влади [18, с. 138]. У перші повоєнні роки такі звинувачення були особливо зловісними.
На відміну від партійної верхівки, Запорізький облвиконком у 1943-1953 рр. очолювали вихідці з Запоріжжя та Дніпропетровщини - З.М. Дорофеєв (1943-1944 рр.), В.М. Пономаренко (19441950, 1951-1952 рр.), М.С. Тітов (1951 р.), В.В. Скрябін (1952-1958 рр.).
Показовою для радянського керівника повоєнних років була біографія Василя Микитовича Пономаренка, який керував облвиконкомом понад 8 років. Він народився у 1903 р. в с. Макарівка Криворізького району Дніпропетровської області в родині українських селян. До 1925 р. навчався у школі та працював у батьковому господарстві. З 1925 р. починає самостійну трудову діяльність - секретарем сільської ради, райстатистиком, секретарем фінансово-податкової частини, відповідальним секретарем райвиконкому. Впродовж 1935-1937 рр. навчався на курсах при Ленінградській фінакадемії та Всеукраїнського заочного інституту масово-політичної освіти. У 1939 р. В.М. Пономаренко потрапляє на роботу до Запоріжжя - заступником завідуючого облфінвідділу і з цього часу продовжує працювати в апараті облвиконкому [4, с. 14]. Все його кар'єрне зростання проходило на Дніпропетровщині та Запоріжжі, тож він повинен був бути добре обізнаним зі станом справ у регіоні. Теж саме можна сказати і про В.В. Скрябіна, який з 1924 р. жив і працював в м. Запоріжжя, закінчив Запорізький машинобудівний інститут.
Як бачимо, якісний склад партійної верхівки Запоріжжя різко контрастував з радянськими керівниками. Якщо серед партійців переважали "варяги" - надіслані з інших регіонів управлінці, то радянська еліта формувалася з місцевих апаратників. У чому причина такої відмінності? Можливо, різні принципи допомагали тримати під контролем регіональне керівництво? Адже різне походження керівників партійної та радянської гілок влади стримувало їх зближення та консолідацію. До того ж, радянське керівництво, як більш обізнане у місцевих справах, повинно було допомогти новоприбулим партійцям адаптуватися. Відтак забезпечувалася певна компенсація незнання партійним керівництвом специфіки регіону та його проблем.
Таким чином, проаналізувавши кадровий склад партійно-радянського керівництва Запорізької області протягом 1943-1953 рр., можна зробити наступні висновки. Керівництво СРСР на чолі зі Сталіним в повоєнні роки розгорнуло активну протидію зростанню різних ланок управлінського апарату в регіонах. Одним із засобів, що допомагали в цьому, було формування партійних та радянських верхівок за різними принципами. Якщо партійне керівництво повоєнного Запоріжжя формувалося з надісланих керівників, які не мали міцних зв'язків у регіоні, то радянські керівники, навпаки, були тісно з ним пов'язані. Різниця походження та постійне перекидання партійців з регіону в регіон запобігали формуванню міцних земляцтв, які могли б стати загрозою централізму.
Джерела та література
Нариси історії Запорізької обласної партійної організації. - К., 1968.
Очерки истории Запорожской областной партийной организации / Под ред. Всеволожского М.Н. - Днепропетровск, 1981.
Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. - К., 1970.
Шиханов Р.Б. Керівники Запорізької області (1939-2000 рр.): Біогр. довідник. - Запоріжжя, 2000.
Шиханов Р.Б. Керівники міста Запоріжжя (1939-2000 рр.): Біогр. довідник. - Запоріжжя, 2000.
Шиханов Р.Б. Хто є хто на Запоріжжі: Біографічний довідник. 2002 рік. - К.; Запоріжжя, 2003.
Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923-1991 гг. Историко- биографический справочник. / Сост. В.И. Ивкин. - М., 1999.
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК: В 2 т. - Т. 2: 1941-1976. - К., 1977.
Списки руководящих работников (с указанием местонахождения) Запорожской области. 1942 г. // Державний архів Запорізької області (далі - ДАЗО). - Ф. П-102. - Оп. 1. - Спр. 573.
Известия ЦК КПСС. - 1990. - №7.
Личное дело Енютина Георгия Васильевича // ДАЗО. - Ф. П-102. - Оп. 6. - Спр. 2582.
Личное дело Иванова Ильи Ивановича // ДАЗО. - Ф. П-102. - Оп. 6. - Спр. 3062.
Довженко О.П. Сторінки щоденника (1941-1956). - К., 2004.
Протокол №13 заседания пленума ЦК КП(б) Украины от 15-17 августа 1946 г. // Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 725.
Лях С. Р. Диктатура посередності: колективний портрет регіонального політичного керівництва пореволюційної доби (1920-1925 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2008. - Вип. ХХІІІ: Політична еліта в історії України.
Дорошко М.С. Номенклатура: керівна верхівка Радянської України (1917-1938 рр.): Монографія. - К., 2008.
Мохов В.П. Элитизм и история: Проблемы изучения советских региональных элит. - Пермь, 2000.
18. З розпорядження секретаря Запорізького обкому КП(б)У Л. Брежнєва про посилення боротьби з ворожими елементами - шпигунами, диверсантами і шкідниками. 8 серпня 1947 р. // Реабілітовані історією (Запорізька область): Науково-документальне видання. - Запоріжжя, 2004.
Summary
The peculiarities of party and soviet leaders are compared on the basis of their biographical data. The author comes to the conclusion: the difference of these 2 groups prevented the forming a monolith regional elite, which could become a representative of oblast interest.