Крім того, важливі зміни відбувалися у викладанні релігійних предметів у церковнопарафіяльних школах Запоріжжя, що обумовлювалося указом Синоду від 20 жовтня 1836 р. Згідно з ним учні мали навчитися читати богослужебні книги (Часослов, Псалтир та інш.) на церковнослов'янській мові, вихованці також мали вивчити найголовніші молитви, Символ віри та десять заповідей - все це вони повинні були знати напам'ять. Важливим було також вивчення Нового Завіту та біблійної історії, тренування у церковному співі.

У 40-х рр. для покращення гімназійного викладання та приведення навчальної діяльності до єдності було вжито наступних заходів: 1) для перевірки викладання Закону Божого з 1841 року, за розпорядженням Міністра Народної Освіти, начальство гімназій щорічно мало звертатися до місцевого єпархіального начальства із запрошенням персон почесного духовенства бути присутніми при річних випробуваннях; 2) з другого боку, для перевірки викладання Закону Божого в приватних пансіонах м. Олександрівська, за розпорядженням директора, призначався для присутності при випробуваннях законовчитель гімназії.

Головними навчальними посібниками із Закону Божого в гімназіях регіону були:

Історичні читання з книг Ветхого Завіту. Читання з чотирьох Євангелістів і з книги діянь Апостольських;

Коротка священна історія ветхого і нового заповіту;

Розширений Християнський Катехізис, митрополита Філарета;

Пояснення недільних і святкових Євангелій;

Історія Російської церкви;

Зображення Християнських обов'язків по навчанню Православної Грекоросійської церкви, протоієрея Кочеткова;

Коротке пояснення на Літургію, Мансветова;

Про Богослужіння Православної Церкви Скворцова;

Коротке зображення Історії Церкви Новозавітної Скворцова [3, с. 88].

У 1851-1852 рр. у викладанні Закону Божого також запроваджувались зміни: до колишнього курсу були приєднані нові предмети: вчення про богослужіння православної церкви, щоденні, святкові та пісні і вчення про круг церковний, а замість того був виключений з курсу короткий виклад християнських обов'язків. При прийнятті учнів до гімназії вимагалося, щоб той, хто поступав в перший клас гімназії знав найважливіші молитви і засади християнського навчання, тобто коротку священну історію і короткий Катехізис. Порівняно з таблицею 1849 року був доданий один урок Закону Божого в 7 класі [4, с. 117]. Навчальний матеріал за Законом Божого був розподілений по класах таким чином: у першому класі повторювали з коротким поясненням щоденної молитви і проходили коротку священну Історію Ветхого Заповіту за керівництвом протоієрея Богданова; у другому класі викладалася євангельська історія з викладом навчання чудес і притчею Ісуса Христа за читаннями з чотирьох євангелістів і "Діяннях Апостольських"; у 3 і 4 класах вивчався православний християнський катехізис за керівництвом, виданим від Святого Синоду; в 5 класі викладалося вчення про Богослужіння православної церкви за керівництвом Мансветова; в 6 класі вивчалася історія християнської церкви вселенської і особливо російської за керівництвом протоієрея Скворцова; в 7 класі повторювалося все, що було пройдене в класах попередніх. До уроків приєднувалося читання Святого писання із розбором і поясненням найчудовіших місць [4, с. 119].

Під час перебування на посаді міністра народної освіти князя П.А. Ширинського-Шихматова (з 27 січня по 31 березня 1853 р.) було складено та введено нову розширену програму релігійної освіти в гімназіях та реальних школах. Майбутні гімназисти повинні були знати не тільки найважливіші молитви, але й головні догмати, як вони викладені були у малому катехізисі. Нове, розширене релігійне виховання було побудовано наступним чином: 1-й клас - поглиблення знань, перевірених на вступному іспиті шляхом вивчення священної історії Ветхого завіту із читання найважливіших місць (наприклад, Книг пророків); 2-й клас - вивчення Нового Завіту; 3-й клас - великий катехізис (перша половина, до 8-го члену Символу віри); 4-й клас - продовження катехізису та введення в літургику; 5-й клас - катехізис до кінця та літургика із текстами найважливіших молитов святої літургії та із Кольорової та Постної Триодеї; 6-й клас - історія Східної Церкви та Руської Церкви; 7-й клас - повторення найважливіших тем всього навчального матеріалу. Крім того, наказано було вивчати на уроках латині твори отців Церкви (наприклад, Клімента, Кіпріана, Августина, Тертулліана). Навчальним матеріалом при вивченні грецької мови мали слугувати також творіння східних отців Церкви (наприклад, Василя Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Богослова та інш.). Програма релігійної освіти в повітових училищах та нижніх парафіяльних школах не змінилась, було тільки рекомендовано в повітових училищах тренуватися у церковному співі [2, с. 99].

Із приходом на престол Олександра ІІ ситуація в сфері освіти в Запорізькому краю суттєво не змінювалася до 60-х рр. ХІХ ст. Було видано декілька указів, що стосувалися світських навчальних закладів, які не підпорядковувалися Синоду - „Положення про жіночі училища відомства Міністерства Народної освіти" (1858), „Положення про училища військового відомства" (1858), „Положення про спеціальну освіту в інженерних військах" (1860) та інші. Проте, в цілому, ситуація із участю православного духовенства в системі світської освіти залишалася традиційною.

Таким чином, у період з середини XVIII - до середини ХІХ ст. на Запоріжжі не було побудовано розгалуженої системи світських навчальних закладів, яка б охопила значний відсоток православного населення краю, але в тих освітянських установах, які існували, основою всього морального виховання було вивчення Закону Божого, до викладання якого широко залучалося православне духовенство.