Л. О. Розсоха

КОЗАЦЬКА СТАРШИНА МИРГОРОДСЬКОГО ПОЛКУ I ПРЕДКИ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

Особливе значення для формування особистості письменника Миколи Гоголя та його творчих імперативів мав вплив козацького ландшафту як унікального й складного комплексу української історії. Миргородське козацтво - в переказах предків роду, сусідів, старих козаків Миргородщини - стало базою до зародження творчої домінанти молодого Гоголя.

Письменник, який із юних літ цікавився козацькою старовиною, не міг не використати історичний і життєвий досвід верств, близьких до сім'ї Гоголів-Яновських як у плані територіальному, так і в плані родинному та соціокультурному. Діапазон спілкування родини майбутнього письменника був дуже широким. Те козацько-старшинське й шляхетське середовище, в якому проходило життя Гоголів-Яновських у другій половині XVIII - на початку ХІХ століть, особливості побутування, характер стосунків, уподобань, зацікавлень осіб, що входили до нього, знайшли відображення у прозових творах Миколи Гоголя.

Здебільшого дрібні й середньої руки поміщики, вихідці із значного козацтва Миргородського полку - саме ця категорія населення, з її нерідко патріархальним, традиційним укладом життя, козацькими ідеалами, приваблювала Гоголя-письменника. У знайомому з дитинства оточенні він бачив особливу романтику й поезію, що межували у нього з легким сумом і ностальгійними настроями, надто в далекому Петербурзі, який своїм блиском і величчю так разюче відрізнявся від тихої, затишної й любої серцеві письменника Миргородщини. Саме це середовище дало молодому Миколі Гоголю багатий матеріал для його творчості.

Відгомін старого козацького світу в першій чверті ХІХ століття ще зберігся на колишніх полкових теренах Миргородщини й створив ту неповторну ауру, в полоні якої опинився юний Микола Гоголь. За років молодості письменника ще були живі в пам'яті миргородської людності стародавні вільнолюбні традиції степового лицарства. Нащадки козацької старшини, перетворившись на межі XVIII - ХІХ століть у дворян-поміщиків, ще не забули велич і славу своїх батьків та дідів. Уплив російської культурної традиції ще не встиг витіснити в цих сім'ях звичок давнього старосвітського українського побуту, що особливо міцно трималися в невеликих містечках, селах і хуторах Миргородщини.

Розглядати творчість Миколи Гоголя не можливо без знання тих пластів місцевої історії, які сформували підґрунтя його письменницького досвіду. Це, чи не в першу чергу, історія миргородського козацтва, до якого належав дід Гоголя Панас Дем'янович Гоголь-Яновський та його численні друзі, сусіди, товариші по службі й знайомі.

Такий аспект гоголезнавчої проблеми, як зв'язки предків Миколи Гоголя, зокрема його діда Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського, з миргородським козацтвом, досі майже не досліджувався. Саме тут, на нашу думку, заховані первинні, глибинні, генетичні витоки української душі великого письменника.

Автономістські прагнення української козацької еліти останніх десятиліть XVIII століття, трагедія ліквідації козацтва 1782 року, перетворення козацької старшини на дворянство, його зросійщення - все це довелося пережити миргородській людності на рубежі XVIII і ХІХ століть. Микола Гоголь, народжений на початку ХіХ століття, своєю вразливою душею відчув усю катастрофічність, трагічну глибину цих тектонічних зрушень у долі українства, усвідомив незворотність доби колишнього степового лицарства, передбачив безодню безперспективності, в яку російські можновладці ввергли його народ. Звідси безмежно тужний вигук Гоголя "Сумно!", який не раз на всі лади прозвучав у його творах.

Наша стаття є скромною спробою розширити традиційні обрії гоголівського оточення, показати батьківщину письменника за часів життя його діда на ширшому соціальному тлі, представити її в цікавих і досі мало знаних особистостях тієї епохи, в реальних людях XVIII - початку ХІХ століть.

Як бойова й військово-адміністративна одиниця Миргородський полк існував до початку 1782 року, коли, згідно з указом імператриці Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року, було ліквідовано козацький устрій в Україні. Проте сам процес перетворення Миргородського полку в регулярні частини російської армії тривав ще понад рік, аж до весни 1783 року.

Дід письменника Панас Дем'янович Гоголь-Яновський, козак Миргородського полку - одна з тих постатей минулого, про яку існують суперечливі біографічні дані. Дослідник історії родини Гоголів В. Чаговець, посилаючись на послужний список Панаса Дем'яновича, стверджував, що той народився 1738 року, а вступив на службу 1757 року [1, с.27]. Такі самі дати підтверджує й "Малороссийский родословник" В. Модзалевського. Інший же документ - формулярний список Панаса Дем'яновича Яновського, датований 27 лютого 1788 року, вказує, що на той час йому виповнилося 48 років (отже, народився він 1740 року); дата ж вступу на службу - 8 січня 1755 року [2, арк.ізв.].

Походив Панас Яновський із священицької родини села Кононівка Лубенського повіту. Він здобув добру освіту в Київській академії, володів, крім української й російської мов, латиною, польською, грецькою й німецькою мовами. Навчав цих мов дітей заможних і знатних дідичів, зокрема й свою майбутню дружину Тетяну Семенівну, доньку бунчукового товариша Семена Семеновича Лизогуба.

За родинним переказом, Панас Дем'янович одружився з Тетяною Лизогубівною всупереч волі її батьків, викравши наречену з батьківського дому [3, с.30,38]. Лизогубам був небажаний шлюб їхньої доньки з простим поповичем Панасом Яновським, бо самі вони належали до дуже знатного роду: Тетяна Семенівна була праправнукою гетьмана Петра Дорошенка, правнукою гетьмана Івана Скоропадського, онукою переяславського полковника Василя Танського. Тому тільки через багато років після одруження Тетяни Лизогуби змирилися з доньчиним вибором.

Ольга Василівна Гоголь-Головня, сестра письменника Миколи Гоголя, стверджувала, що після