Із 8 січня 1756 року Панас Дем'янович служив миргородським полковим канцеляристом, а з 8 вересня 1758 року до 1759 року - військовим канцеляристом у Генеральній Військовій канцелярії в Глухові. Це був типовий шлях, який проходила молодь із української адміністративної еліти. Згодом, упродовж трьох років П. Яновський, служив у Миргородській лічильній комісії, а далі знову повернувся військовим канцеляристом до Генеральної канцелярії. Саме в 50-х - 60-х роках, як свідчить родинний архів Гоголів-Яновських, Панас Дем'янович часто доставляв листи козацької старшини з Глухова до Сорочинців і в зворотному напрямку.

Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років він брав участь у Кримському поході 1771 року. В 1772-1774 роках "находился канцеляристом беспорочной службы", далі "по команде освидетельствован" [2, арк.1зв.], тобто одержав свідоцтво про службу. Під судом і слідством, як вказано в формулярному списку, Панас Дем'янович ніколи не був.

Ретельний виконавець покладених на нього обов'язків, П. Яновський, одначе, з якихось причин довго не одержував підвищення на службі. Ще 1764 року він зробив подання про призначення його на посаду полкового хорунжого в Миргородський полк, але тоді "резолюции не последовало". 1773 року Панас Яновський знову подав аналогічне "доношеніє", з приводу чого 18 березня 1773 року чотири впливових особи зробили подання з проханням призначити військового канцеляриста П. Яновського на "вакансовое место" миргородського полкового хорунжого. Документ підписали князь Платон Мещерський, Василь Туманський, Іван Журавка і Яків Козельський [5, арк.1-1зв.]. Троє останніх були представниками військової еліти в Глухові. Панас Дем'янович, як бачимо, прагнув служити ближче до своєї домівки, але, як видно із формулярного списку 1788 року, посади миргородського полкового хорунжого він так і не домігся.

1782 року, очевидно переконавшись у безперспективності військової служби (на той час уже розпочався процес ліквідації козацьких полків), він таки переїхав із Глухова до Миргородщини, до свого маєтку в Купчиному. Із 7 липня 1782 року Панас Дем'янович служив полковим писарем у Миргородському полку. Але й тут справи потребували частих від'їздів. 1785 року Панас Яновський, як людина з доброю освітою, був вибраний місцевим дворянством для роботи в "учрежденной в городе Киеве о разборе дворянства дел комиссии" [6, с.657]. 15 квітня 1787 року Панас Дем'янович нарешті одержав при відставці офіцерське звання секунд-майора. На запитання анкетної графи, чи гідний він продовження штатської служби й підвищення чину, стояла відповідь: "на благорассмотрение вышней власти". Питання вирішилося так: 1788 року Яновський уже служив у земському суді Говтв'янського повіту [2, арк.2] (хутір Купчин - Яновщина тоді входив до цього повіту).

По закінченні цивільної служби Панас Дем'янович осіло жив у своїй Яновщині. Він підтримував постійні контакти з колишніми товаришами по службі - як зі своїми близькими сусідами, так і з більш далекими, знайомими ще з козацьких часів.

Дата смерті діда Миколи Гоголя точно не відома. Деякі дослідники вважали, що він помер ще до одруження свого сина Василя. Одначе це не так. Цілком імовірно, що життя Панаса Дем'яновича Яновського закінчилося між 1811 і 1813 роками. 1811 року він іще був живий. Про це свідчать записи в метричній книзі яреськівської церкви Різдва Христового про одруження, народження й хрестини підданих Панаса Яновського [7, арк.67,93зв.,136,139зв.]. А от невдовзі, 1813 року дідич Олексій Данилевський купував землю в хуторі в Тетяни Семенівни Гоголь-

Яновської [8, арк.2] (саме в неї, а не в Панаса Дем'яновича), тож, можливо, діда Миколи Гоголя вже не було серед живих.

Період служби Панаса Дем'яновича Гоголя-Яновського в Глухові уможливив йому широке коло спілкування й знайомств. У Генеральній військовій канцелярії зосереджувалися всі управлінські структури України - адміністративні, судові, фінансові, сюди сходився дипломаторій, тут народжувалися гетьманські універсали, розглядалися козацькі й міщанські справи, накопичувався величезний архів.

На час служби П.Д. Гоголя-Яновського в Глухові припадають значні структурні зміни в адміністративно-територіальному устрої України. З 1763 року в Україні було запроваджено, крім полкового й сотенного адміністративно-територіального поділу, ще й поділ повітовий. Миргородський полк поділився на два повіти (судово-адміністративні округи) - Миргородський і Остап'ївський. Були створені окремі Миргородський і Остап'ївський суди - земські, міські й підкоморські.

Територія Говтв'янської сотні Миргородського полку була поділена між цими двома новоствореними повітами. Саме через це спостерігаємо стосунки Панаса Гоголя-Яновського з козацькою старшиною, посадовцями й чиновниками як Миргородського, так і Остап'ївського повітів, котрі, як і раніше, залишалися тісно пов'язаними між собою спільною полковою структурою.

1764 року указом Катерини ІІ було зліквідоване гетьманство, й управління Лівобережною Україною відійшло до Другої Малоросійської Колегії. В складі її апарату й продовжував службу Панас Дем'янович Гоголь-Яновський на посаді військового канцеляриста.

Дід Миколи Гоголя цікавився історією знатних родин Миргородського краю, зберігав старовинні документи. В домашньому архіві Гоголів-Яновських є копія 70-х років XVIII століття (часу, коли Панас Дем'янович служив